ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 804/54/17
адміністративне провадження № К/9901/15238/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя Чорна В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ" (далі - ТОВ "Юнілайф.ПВ", Товариство) звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності позивача уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за період січень 2014 року - червень 2016 року (із додатками); зобов`язати відповідача прийняти уточнюючі розрахунки, подані позивачем засобами електронного зв`язку, датою фактичного їх надходження та відобразити їх показники на особовому рахунку Товариства з ПДВ; зобов`язати відповідача зарахувати на особистий електронний рахунок позивача суму в розмірі 269323,94 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що постачальники ТОВ "Юнілайф.ПВ" врахували відповідні суми податку на додану вартість під час формування податкових зобов`язань, в той час як позивачем не сформовано за ними власний податковий кредит на загальну суму 269323,94 грн. У зв`язку з цим позивачем направлено до податкового органу уточнюючі розрахунки з ПДВ, які, однак, безпідставно не були прийняті відповідачем як податкова звітність.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо неприйняття як податкової звітності ТОВ "Юнілайф.ПВ" уточнюючих розрахунків з ПДВ за період січень 2014 року - червень 2016 року із додатками №5, №2 до них; зобов`язано Західно-Донбаську ОДПІ ГУ ДФС ДФС у Дніпропетровській області прийняти уточнюючі розрахунки з ПДВ за період січень 2014 року - червень 2016 року із додатками №5, №2 до них, подані ТОВ "Юнілайф.ПВ" засобами електронного зв`язку в електронній формі, датою їх фактичного прийняття, та відобразити їх показники на особовому рахунку з ПДВ ТОВ "Юнілайф.ПВ"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення в частині задоволених позовних вимог як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахування заяви про її доповнення) відповідач вказує, що за приписами чинного законодавства платник податку не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій під час проведення документальних та позапланових перевірок. Також скаржник зазначає про відсутність технічної можливості виконати рішення суду в цій справі, з огляду на такі, що набрали чинності, зміни в податковому законодавстві.
Відзиву на касаційну скаргу від Товариства до касаційного суду не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивач не оскаржував, відтак, вони не є предметом касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 лютого 2021 року визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи: суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л., судді - Блажівська Н.Є., Дашутін І.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ТОВ "Юнілайф.ПВ" перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі як платник податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Юнілайф.ПВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлені актом від 19 серпня 2016 року.
На підставі встановлених перевіркою порушень 8 вересня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0006021407 та №0006001407, які позивач оскаржив до суду.
Після цього, позивачем направлено до податкового органу засобами електронного зв`язку уточнюючі розрахунки з ПДВ за періоди з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками №5 та №2 до них, а саме: уточнюючий розрахунок з ПДВ від 14 листопада 2016 року за січень 2014 року, уточнюючі розрахунки з ПДВ від 15 листопада 2016 року за період з лютого 2014 року по червень 2016 року.
Листом від 16 листопада 2016 року відповідач повідомив Товариство про те, що подані ним уточнюючі розрахунки з ПДВ за період з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками до них заповнені та надані в порушення статті 50 та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому не вважаються податковою звітністю.
18 листопада 2016 року ТОВ "Юнілайф.ПВ" звернулось до відповідача із заявою, в якій просило зарахувати зайво внесені кошти з ПДВ в сумі 269323,94 грн (які рахуються переплатою на його особовому рахунку з ПДВ) на електронний рахунок ТОВ "Юнілайф.ПВ" № НОМЕР_1 .
Оскільки відповіді на своє звернення позивач від податкового органу не отримав, він звернувся до суду із вказаним позовом.
Під час розгляду справи судами також встановлено, що за наслідками судового оскарження податкові повідомлення-рішення 8 вересня 2016 року №0006021407 та №0006001407 були скасовані (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 804/6618/16, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року).
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ (15 листопада 2016 року), відповідачем вже було закінчено проведення перевірки ТОВ "Юнілайф.ПВ", за результатами якої 8 вересня 2016 року винесені податкові повідомлення-рішення, тобто завершено процедуру перевірки платника податків з прийняттям остаточного рішення. За таких обставин суд вважав, що у податкового органу були відсутні підстави для відмови Товариству у прийнятті податкової звітності. Суд також урахував наявність судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили, та яким скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 8 вересня 2016 року.
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погодився, додатково зазначивши, що контролюючий орган в силу приписів пунктів 49.8 та 49.10 статті 49 ПК України позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з інших підстав, ніж передбачено нормами ПК України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.