1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 580/2987/20

адміністративне провадження № К/9901/31368/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Жука А.В., Калашнікової О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (у складі судді-доповідача Бабич А.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.)

у справі №580/2987/20

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 8 червня 2015 року №1092 УМВС України в Черкаській області про його звільнення з органів внутрішніх справ, як дільничного інспектора міліції СДІМ Христинівського РВ УМВС;

- поновити на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Христинівського РВ УМВС;

- стягнути з Ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 155646,64 грн.

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

6. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з неусуненням її недоліків, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та не наведеної жодної обставини, що засвідчила б про поважні причини пропуску вказаного строку, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.

7. Відхиливши доводи позивача щодо виникнення у нього права на звернення до суду з указаним позовом після набрання законної сили ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 2 липня 2020 року, якою залишено без змін вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2017 року про визнання його невинуватим та яким його виправдано у вчиненні злочину, суди зазначили, що спірний наказ про звільнення позивача виданий не з підстав притягнення його до кримінальної відповідальності.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

9. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач стверджує, що оскаржувані рішення судів у цій справі створюють йому перешкоду для реалізації права на звернення за захистом до суду та права на те, що його справа буде розглянута і вирішена судом. Також позивач цитує положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", які, на його думку, надають йому право на відшкодування шкоди, поновлення на роботі.

10.                    Наголошує, що суди, встановивши, що його звільнення проведене не у зв`язку з засудженням, не врахували положення вказаного Закону і протиправно відмовили у прийнятті до розгляду його позову. Також необґрунтовано та протиправно, вважає позивач, суди не врахували, що можливість скористатись правом на звернення до суду з цим позовом він набув лише після вступу в законну вислу виправдувального вироку суду, тобто після 2 липня 2020 року.

11.                    Крім того позивач вважає неправильним застосування у розглядуваному спорі висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 6 лютого 2020 року в справі №160/1139/19, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12.                    Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

13.                    Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної норм процесуального права.

14.                    Спірним у справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом у спорі щодо звільнення його з посади дільничного інспектора міліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

15.                    Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).

16.                    Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції та звільнений з неї, то цей спір є публічно-правовим спором з приводу звільнення з публічної служби.

17.                    Як установлено судами попередніх інстанцій, вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року у кримінальній справі №702/1044/13-к, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов`язків у органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки. Відповідно до вимог статті 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання "капітан міліції".

18.                    Наказом УМВС України в Черкаській області від 8 червня 2015 року №1092 ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції СДІМ Христинівського РВ УМВС, було звільнено з органів внутрішніх справ.

19.                    Спірний наказ виданий відповідачем на підставі пунктів 62, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

20.                    У подальшому, після призначення судом касаційної інстанції нового розгляду справи №702/1044/13-к, вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2017 року у кримінальній справі №702/1044/13-к, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 2 липня 2020 року, обвинуваченого ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим на підставі пункту 1 частини першої статті 373 КПК України, в зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

21.                    Про спірний наказ позивач дізнався 8 червня 2015 року, тобто в день його видання, що не заперечується й самим позивачем, а з позовом до суду, з метою відновлення своїх порушених прав, що були спричинені незаконним засудженням, він звернувся 31 липня 2020 року, тобто з пропуском визначеного строку звернення до суду з позовом.

22.                    За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

23.                    Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24.                    Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25.                    Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

26.                    Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України, і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27.                    Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

28.                    З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 5 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з наданням десятиденного строку для усунення її недоліків. Суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом, водночас останній не заявив клопотання про його поновлення.


................
Перейти до повного тексту