ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/8723/16
адміністративне провадження № К/9901/50319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017 (головуючий суддя: Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/8723/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича (далі - відповідач-2), треті особи: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.07.2014, індексний номер 14353167, про припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - машино-місце № НОМЕР_1, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2019 справу №826/8723/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що третя особа оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2018 справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Повертаючи справу на розгляд до касаційного суду Велика Палата Верховного Суду відзначила, що у подібних правовідносинах вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору (постанови ВП ВС від 14 березня 2018 року у справі №396/2550/17, від 28 листопада 2018 року у справі №815/6468/15, від 12 червня 2019 року у справі №826/20714/15 та інші).
Учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) на підставі рішення Апеляційного суду Київської області у справі №22-791/2011 від 23.06.2011 набула право власності на нерухоме майно - машино-місце № НОМЕР_1, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", про що 01.08.2011 в реєстрову книгу №374-21 внесено запис за №61314.
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. та зареєстрованого в реєстрі 01.09.2011 за №1946, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 нерухоме майно - машино-місце № НОМЕР_1, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1 .
10.07.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Соколянським Д.М. було прийнято рішення індексний номер 14353167 про припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - машино-місце № НОМЕР_1, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня, на підставі вказаного рішення від 10.07.2014 відповідач-2 вніс до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про припинення права власності позивача на нерухоме майно - машино-місце №10, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою: АДРЕСА_1 . Також, державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" права власності на вказане машино-місце.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у законний спосіб набув право власності на об`єкт нерухомого майна, проте державний реєстратор за відсутні правових підстав, передбачених Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), незаконно припинив право власності на машино-місце та зареєстрував речове право на це майно за третьою особою.
Відповідач-1 проти позову заперечував з посиланням на те, що припинення за позивачем права власності та відповідно реєстрація цього права за ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" відбулася на підставі та у спосіб передбачений Законом №1952-IV. Відповідач стверджує, що заявником (ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт") на реєстрацію, серед інших документів, було подано судове рішення у справі №2а-14648/12/2670, яким встановлено протиправність дій з реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за попереднім власником - ОСОБА_4 .
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
При вирішенні справи суди насамперед виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевірці у цій справі підлягають виключно дії (рішення) державного реєстратора на предмет відповідності їх вимогам законодавства у сфері реєстрації прав та обтяжень. Суди встановили, що у спірному випадку мала місце суперечність між зареєстрованими позивачем правами та заявленими правами ТОВ "Будівельно-консалтингова "Граніт", а отже державний реєстратор не мав законних підстав для прийняття оскаржуваного у цій справі рішення.
В контексті спірних правовідносин суди попередніх інстанцій також надали оцінку поданому на реєстрацію рішенню Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 у справі №2а-14648/12/2670, яке набрало законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013, та встановили, що таким не скасовано в судовому порядку право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно. Цим судовим рішення встановлений лише той факт, що час проведення оскаржуваних реєстраційних дій ОСОБА_4, а також ТОВ "Будівельно-консалтингова "Граніт" одночасно володіли правовстановлюючими документами на машино-місце №10, площею 17,00 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці (підвал 2-рівень літ. "А") за адресою:
АДРЕСА_1 . ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтованим тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржниця стверджує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових правовідносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його майнових прав на об`єкт нерухомості. Наразі право власності на машино-місце зареєстровано за скаржницею. Крім того, скаржниця наполягає на тому, що у державного реєстратора були відсутні правові відстави для відмови ТОВ "Будівельно-консалтингова "Граніт" у державній реєстрації речових прав на спірне майно.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.