ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа №440/376/20
адміністративне провадження №К/9901/29816/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Ясиновського І.Г., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Калиновського В.А., суддів Кононенко З.О., Сіренко О.І.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь із Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про те, що при звільненні з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідачем у порушення приписів статті 44 КЗпП України їй не виплачено вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позов задоволено. Стягнуто із Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі 9041,81 грн і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 31961,80 грн.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року - без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи наказ від 23 грудня 2019 року №1785/к "Про звільнення працівників" у частині звільнення з посади ОСОБА_1, відповідач указав також на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівникові право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, а тому позивач має законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
6. З посиланням на статті 116, 117 КЗпП України суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Ураховуючи, що відповідачем допущено затримку виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, то відповідно вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
8. Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області посилається на те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для скаржника.
9. Скаржник указує, що у зв`язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-ІХ (набрав чинності 25 вересня 2019 року; далі - Закон №117-ІХ) до статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIIІ - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення виключно з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІI. У разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу - не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати. Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області зазначає, що оскільки в Законі №889-VIIІ відсутнє посилання на те, що правовідносини з приводу припинення державної служби врегульовані також законодавством про працю, то в такому випадку мають застосовуватись норми виключно Закону №889-VIIІ. Наявність у наказі про звільнення позивача посилання на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України - як на підставу звільнення, не свідчить про те, що у вирішенні питання виплати вихідної допомоги необхідно керуватися відповідними статтями КЗпП України.
IV. Позиція інших учасників справи
10. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін, оскільки вони, на думку позивача, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Уханенка С.А., Шевцової Н.В. ухвалою від 12 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 24 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 25 лютого 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. ОСОБА_1 тривалий час перебувала у трудових відносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області.
14. Наказом Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 23 грудня 2019 року №1785/к "Про звільнення працівників" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 26 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією, з припиненням державної служби. Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки згідно наведеного переліку (пункт 13).
15. Відповідно до довідки від 27 грудня 2019 року №08-29/8228 Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, що стало підставою для звернення її до суду з цим позовом.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
18. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII, у статті 1 якого зазначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
19. За приписами частини першої статті 3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
20. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 3 Закону №889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
21. Частинами першою-третьою статті 5 Закону №889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
22. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
23. Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.
24. Частиною четвертою статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
26. Згідно з частиною четвертою статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.