ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 918/158/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (Миханюк М.В., Саврій В.А., Коломис В.В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 (Войтюк О.В.) у справі № 918/158/20
за позовом Рівненської міської ради до 1) Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, 2) Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, 3) Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, 4) Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Системи" про визнання протиправними та скасування рішень, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Рівненська міська рада звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Відповідач-1), Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Відповідач-2), Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Відповідач-3), Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (далі - Відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Системи" (далі - Відповідач-5) про: 1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відповідача-1 про державну реєстрацію за Відповідачем-4 права власності на будівлю, приміщення аптеки за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, будинок 3, складовою частиною якого вказано навіс; 2) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відповідача-1 про державну реєстрацію за Відповідачем-4 права власності на навіс, за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3; 3) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відповідача-2 про державну реєстрацію змін права власності Відповідача-4 за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3, а саме зміни площі об`єкта з 41,6 на 28,8 м2; 4) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відповідача-3 про державну реєстрацію за Відповідачем-5 права власності на навіс, за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3; 5) зобов`язання Відповідача-4 та Відповідача-5 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 48 м2 на Майдані Незалежності, 3 шляхом знесення навісу та приведення цієї земельної ділянки у стан, який існував до встановлення навісу.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що при прийнятті рішень про державну реєстрацію Відповідачами порушено норми статей 3, 5, 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також порушено права Позивача, як власника земельної ділянки під об`єктом, на який зареєстровано право власності. При цьому, Позивачем не надавалася земельна ділянка у власність чи користування Відповідачам-4 та 5, а навіс встановлено без дотримання норм чинного законодавства та без згоди власника земельної ділянки, а тому наявні підстави, передбачені статтею 152 ЗК України та статтею 391 ЦК України для зобов`язання Відповідачів-4 та 5 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 48 м2 на Майдані Незалежності, 3 шляхом знесення навісу та приведення цієї земельної ділянки у стан, який існував до встановлення навісу.
3. Позивачем 06.08.2020 подано в суд першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій, додатково до заявлених позовних вимог, Позивач просив: 1) припинити право власності Відповідача-4 на будівлю, приміщення аптеки, за адресою; Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3, складовою частиною якого вказано навіс, а; 2) закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна, на будівлю, приміщення аптеки за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3, складовою частиною якого вказано навіс, а; 3) припинити право власності Відповідача-4 та Відповідача-5 на навіс за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3; 4) закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна, на навіс за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 заяву про збільшення позовних вимог залишено без розгляду. В задоволенні позову відмовлено.
5. Рішення суду мотивовано тим, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним на скасування рішення (без припинення речового права), в даному випадку, не можуть забезпечити захисту порушеного права Позивача, а тому обраний Позивачем такий спосіб захисту свого порушеного права не є належним у розумінні положень чинного законодавства.
5.1. Щодо заяви Позивача про збільшення позовних вимог, то суд зазначив, що зі змісту документа вбачається, що це фактично є заявою про зміну предмету позову, оскільки доповнення немайнового позову іншими (додатковими) немайновими вимогами не є збільшенням розміру позовних вимог; під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві; збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру; під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Оскільки заява подана Позивачем після закінчення підготовчого засідання і суд в будь-якому випадку позбавлений можливості поновити пропущений процесуальний строк, який встановлений настанням певної події, а саме перехід розгляду справи по суті спору, тому заява Позивача підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судами попередніх інстанцій застосовано абзаци 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності як належного способу захисту власника земельної ділянки без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №922/3130/19, №916/2464/19.
9. Суди попередніх інстанцій за відсутності правового висновку Верховного Суду неправильно застосували положення частин 2 та 3 статті 46 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020) та положеннями пункту 2 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в процесуальних відносинах щодо вирішення питання прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Позиція Відповідачів-1-4 у відзиві на касаційну скаргу
10. Відповідачі-1-4 відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Позиція Відповідача-5 у відзиві на касаційну скаргу
11. Суди дійшли обґрунтованого висновку про залишення без розгляду заяви Позивача про збільшення позовних вимог.
12. Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, оскільки визнання протиправним та скасування рішення (без припинення речового права) у даному випадку не може забезпечити захист порушеного права Позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
13. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
14. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
16. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).
17. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач послався на те, що суди попередніх інстанцій за відсутності правового висновку Верховного Суду неправильно застосували положення частин 2 та 3 статті 46 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020) та положеннями пункту 2 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в процесуальних відносинах щодо вирішення питання прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог (пункт 9 постанови).
17.1. При цьому, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо неможливості поновлення строків без відповідної заяви учасника справи, хоча законом передбачено автоматичне продовження строків подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.
18. Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції не встановлено наявності висновків Верховного Суду щодо питання застосування наведених Позивачем норм права у подібних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідачами також не надано суду відомостей про наявність таких висновків Верховного Суду.
19. Перевіряючи доводи касаційної скарги Позивача, суд дійшов таких висновків.
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.08.2020 Позивач звернувся в суд першої інстанції із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій, крім заявлених в позовній заяві 5-ти позовних вимог немайнового характеру, заявив додатково ще 4 немайнові вимоги (пункти 1, 3 постанови). Отже, Позивачем заявлено ще 4 немайнові вимоги, які не заявлялася при зверненні з даним позовом.
21. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
21.1. ГПК України передбачає право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19 від 11.02.2020 у справі №902/1022/17).
21.2. Отже, доповнення немайнового позову ще кількома вимогами немайнового характеру є не збільшенням розміру позовних вимог, а пред`явленням нових (додаткових) позовних вимог.
21.3. Наведене вище виключає можливість розгляду поданої 06.08.2020 Позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.
22. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
22.1. Касаційний суд зазначає, що таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом пред`явлення додаткових похідних вимог після порушення провадження у справі.
22.2. Можливість об`єднання декількох немайнових позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого немайнового позову чинним ГПК України не передбачено.
23. Водночас, суд першої інстанції, надавши оцінку заяві Позивача, дійшов вірного висновку, що за своїм змістом така заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а є заявою про зміну (доповнення) предмета позову.
24. Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
25. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2020 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду (пункт 3 частина 2 статті 185 ГПК України).
26. Крім того, суд звертає увагу на те, що Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."
26.1. Отже, процесуальний строк на подання заяви про зміну предмету і підстав позову віднесено Законом України №540-IX від 30.03.2020 до процесуальних строків, що продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями).
26.2. Законом України №731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
Пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-IX від 18.06.2020 передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
26.3. Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
26.4. Оскільки відповідно до статті 119 ГПК України можливість поновлення процесуальних строків, встановлених законом ставиться в залежність від визнання причин пропуску строку поважними, про що має бути заявлено учасником справи, що також передбачено і вказаним вище законодавством щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто, подано відповідну заяву, тому, враховуючи, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивачем не було заявлено про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зазначеної заяви, то, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про залишення без розгляду вказаної вище заяви Позивача про збільшення позовних вимог, поданої 06.08.2020.
27. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ГПК України не передбачено можливість повернення зі стадії розгляду справи по суті спору до стадії підготовчого засідання у зв`язку, в тому числі, із поданням Позивачем заяви в порядку пункту 2 частини 2 та частини 3 статті 46 ГПК України, крім випадків, визначених абзацом 2 частини 4 статті 46 ГПК України.
28. Отже, відсутні підстави вважати, що пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020) та пунктом 2 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-IX від 18.06.2020 передбачено автоматичне продовження строків подання заяви про збільшення розміру позовних вимог або заяви про зміну предмету позову.
29. З огляду на наведене, заперечення Відповідача-5, викладені у пункті 11 постанови, є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги у цій частині слід відхилити як необґрунтовані.
30. Водночас, у поданій касаційній скарзі Позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що Судами попередніх інстанцій застосовано абзаци 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності як належного способу захисту власника земельної ділянки без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №922/3130/19, №916/2464/19 (пункт 8 постанови).
31. В постанові у справі №922/3130/19, висновком у якій скаржником обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, предметом розгляду були вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі. За результатами розгляду спору у справі №922/3130/19 судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки оскаржуване рішення вже вичерпало свою дію шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому скасування зазначеного рішення, після внесення такого запису, не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, оскільки не відбудеться нівелювання негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав та не призведе до відновлення його порушеного права (відсутній позитивний результат для позивача).
31.1. Переглядаючи справу №922/3130/19 у касаційному порядку, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та, скасовуючи оскаржувані судові рішення, вказав на те, що, зокрема, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, позивач скористався належним і ефективним способом захисту своїх прав, враховуючи те, що з 16.01.2020 до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було внесено зміни та виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, та встановлено способи судового захисту порушених прав та інтересів особи як, зокрема, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а отже, обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту відповідного права та є цілком конкретним способом захисту порушеного права, який призведе до відновлення прав, що існували до їх порушення.