У х в а л а
16 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 308/13912/19
Провадження № 14-16цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гудима Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник), заінтересовані особи - Міністерство соціальної політки України та Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за касаційною скаргою заявника на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 червня 2020 року і
в с т а н о в и л а :
у грудні 2019 року заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити юридичний факт його поранення у січні 2015 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України під час виконання обов`язків військової служби на ділянці сектора "Б" Донецької області у населеному пункті Верхньоторецькому Ясинуватського району вказаної області. Мотивував позов так:
- відповідно до довідки № 30/676 від 31 липня 2015 року заявник був призваний на військову службу з 14 серпня 2014 року та проходив службу у військовій частині до 31 липня 2015 року включно. З 24 вересня 2014 року до 26 січня 2015 року включно брав безпосередню участь в антитерористичній операції на ділянці сектора "Б" Донецької області у населених пунктах Михайлівці Красноармійського району, Карлівці Мар`їнського району та Верхньоторецькому Ясинуватського району, де у січні 2015 року отримав осколкові поранення голови;
- встановлення факту того, що поранення під час виконання бойових завдань заявник отримав внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, необхідне через відсутність позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманням поранення та вказаною агресією; відповідний порядок законодавство не визначає;
- метою встановлення зазначеного факту є визначення статусу заявника як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що набрала чинності 21 жовтня 1950 року та була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 3 липня 1954 року; отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту необхідне для того, щоби у подальшому отримувати допомогу від гуманітарних організацій і пенсію як ветерану війни, який брав участь в антитерористичній операції.
9 грудня 2019 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі. Мотивував тим, що існує спір, який треба розглядати у порядку позовного провадження, адже встановлення відповідного факту необхідне заявнику для отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту як особі, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях.
25 червня 2020 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою змінив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 грудня 2019 року у мотивувальній частині, а в іншій частині - залишив без змін. Мотивував так:
- заявник до поданої заяви не додав доказів того, що він не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, який просить встановити суд;
- до того, як звернутися до суду, заявник звертався до інших органів для підтвердження відповідного факту, але йому відмовили;
- заяви про встановлення факту одержання поранень під час виконання обов`язків військової служби не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції мав відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У серпні 2020 року заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 червня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Мотивує касаційну скаргу так:
- суд першої інстанції помилково виснував про те, що існує спір про право. Потрібно розрізняти випадки, коли особа звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а коли - за підтвердженням наявності неоспорюваних прав;
- апеляційний суд також помилково виснував, що справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства. З цього приводу вже висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 127/16029/18. У ній він вказав, що у позасудовий спосіб відсутня можливість для встановлення факту поранення особи під час виконання обов`язків військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України і передав справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції;
- заявник не може встановити факт його поранення під час виконання обов`язків військової служби інакше, ніж шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, без установлення якого не може скористатися правом отримати допомогу гуманітарних та інших організацій;
- відповідно до листа Міністерства соціальної політики України встановлення такого факту не входить до компетенції міністерства та нижчих органів виконавчої влади.
25 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження. Підставою для відкриття провадження у справі стали доводи про порушення судами норм процесуального права й обмеження доступу особи до правосуддя.
28 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
20 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу так:
- у касаційній скарзі є доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції; заявник обґрунтував касаційну скаргу тим, що спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, а колегія суддів не встановила, що Велика Палата Верховного Суду виклала висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах;