Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 336/4443/13-к
провадження № 51-4758км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Войтовича Є.М.,
засудженої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Войтовича Є.М. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 січня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080080000935, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. Строк відбування якого ухвалено обчислювати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII (далі - Закон № 838-VIII)) зараховано ОСОБА_1 у строк покарання термін її попереднього ув`язнення з 14 серпня 2011 року по 30 квітня 2013 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 4 ст. 187 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, неодноразово перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3, з яким вона підтримувала дружні стосунки, за адресою: АДРЕСА_2, і знаючи, де останній зберігає грошові кошти, а також те, що ОСОБА_2, знаходячись сама у квартирі, не зачиняє вхідні двері, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами із квартири ОСОБА_4, і, враховуючи той факт, що з метою заволодіння грошима у приміщення квартири вона зможе зайти через незаперті двері лише в той час, коли ОСОБА_2 буде вдома, а також усвідомлюючи, що під час скоєння злочину не зможе приховати свою особу від ОСОБА_2, вирішила не використовувати засоби маскування обличчя та під час нападу вбити потерпілу.
12 серпня 2011 року, готуючись до скоєння злочину, ОСОБА_1, за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1, озброїлась ножем, газовим балончиком, які стала зберігати при собі, та взяла із собою гумові рукавички, а також переодяглася в одяг, зручний для вчинення активних дій, після чого прибула до місця мешкання потерпілої, де приблизно о 22:20 через незачинені двері, шляхом вільного доступу, проникла у квартиру ОСОБА_2, яка вийшла до коридору квартири, а ОСОБА_1 з метою протиправного позбавлення життя потерпілої з корисливих мотивів дістала з сумки заздалегідь заготовлений ніж і нанесла ним потерпілій сім ударів в передню поверхню тіла, що не перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю, а також завдала удар у шию, спричинивши тілесні ушкодження несумісні з життям. Переконавшись, що ОСОБА_2 не подає ознак життя, ОСОБА_1 пройшла у кімнату ОСОБА_3, де заволоділа грошовими коштами, що належать останньому у розмірі 5800 грн і 140 доларів США (на момент скоєння злочину відповідно до курсу Національного банку України складало 1115,94 грн), а всього на загальну суму 6472,45 грн, після чого залишила місце скоєння злочину та, вийшовши з будинку, пішла до лісосмуги, яка розташована по вул. Магістральній в м. Запоріжжя в районі ринку "Меркурій", де, з метою переодягнутись і приховати свою причетність до злочину, викинула ніж, гумові рукавички, газовий балончик і сумку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченої та її захисника, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження щодо останньої у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати, на підставах невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник зазначає про розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції незаконним складом суду (у складі колегії суддів, які при попередніх розглядах обвинувальних актів заявляли собі самовідводи).
Вказує на те, що в основу вироку місцевий суд поклав ряд доказів, які є недопустимими, а саме: три протоколи оглядів місць події: від 14 серпня 2011 року з 00:05 до 00:30 ділянки місцевості у лісосмузі по вул. Магістральній (т.2 а.с.87); від 14 серпня 2011 року з 00:45 до 01:00 ділянки місцевості по вул. Грязнова буд. 46 (т.2 а.с. 84); від 14 серпня 2011 року з 01:15 до 01:40 ділянки місцевості біля будинку АДРЕСА_1 (т.2 а.с.7), де ОСОБА_1 брала участь, та, як випливає зі змісту зазначених протоколів, саме вона вказувала на місце перебування предметів, які в майбутньому стали речовими доказами. Однак з протоколів неможливо з`ясувати її процесуальний статус. Крім того зазначає про недопустимість доказів, а саме протоколів проведення слідчих дій від 13 серпня 2011 року з ОСОБА_1 (відбирання зразків для проведення експертних досліджень, виїмка речей, мобільного телефону) та висновку судово-медичної експертизи, які проводилися або в приміщені Шевченківського РВ ЗМУ, або у супроводі працівників райвідділу, що підтверджує те, що ОСОБА_1 фактично була затримана вже 13 серпня 2011 року (хоча затримання фактично оформлено о 16:15 14 серпня 2011 року). Також вказує, що свідок ОСОБА_5, який був понятим при огляді місця події з 00.05 год. до 00.30 год. 14 серпня 2011 року при допиті як свідка зазначав, що ОСОБА_1 під час проведення цієї слідчої дії перебувала в наручниках, що вказує на фактичне затримання ОСОБА_1 .
Також вважає недопустимими доказами показання працівників Шевченківського РВ ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які суди першої та апеляційної інстанції безпідставно усупереч вимог п. 4 ч. 1 ст. 95 КПК поклали в основу своїх рішень.
Суди не надали належної оцінки твердженням сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 недозволених методів досудового розслідування (здійснення фізичного та психологічного тиску, катування), які підтверджуються показаннями обвинуваченої. Однак ці показання судами попередніх інстанцій не отримали жодної оцінки.
Вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин, які, на переконання захисника, були дослідженні місцевим судом неповно та з порушенням (наявності порізу фаланги пальця руки у обвинуваченої та висунутої з цього приводу версії захисту, яку суди попередніх інстанцій не спростували і не надали своїх висновків).
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.