Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 318/632/19
провадження № 51-891км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Дорошева С. І. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 6 червня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080260000146, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гасимбейлі Сабірабадського району (Республіка Азербайджан), зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та оскарженого вироку, встановлені обставини
За вироком Камʼянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 6 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 25 вересня 2018 року приблизно о 09:30, керуючи автомобілем "FordTransit" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по дорозі, яка веде від автодороги Дніпровка - Благовіщенка до с. Іванівка, порушив вимоги пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме не переконався у безпечності перед початком зміни напрямку свого руху, не надав переваги в русі водію зустрічного напрямку, для об`їзду ям на дорозі змінив напрямок руху керованого автомобіля вліво, унаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем "ЗАЗ Daewoo" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження). У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій цього автомобіля отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 5 грудня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оспорювані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок м`якості та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, усупереч положенням ст. 65 КК повною мірою не врахував тяжкості вчиненого злочину, ступеня його суспільної небезпеки, даних про особу винного, а також того, що протиправні дії ОСОБА_1 були спрямовані щодо осіб похилого віку, і безпідставно застосував до засудженого положення ст. 75 КК, що призвело призначення невиправданого м`якого покарання. Стверджує, що під час перегляду вироку апеляційний суд не усунув цих порушень, не дав оцінки доводам у його апеляційній скарзі, належним чином не мотивував свого рішення про залишення без змін вироку міцевого суду, а тому, на думку прокурора, ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На вказану скаргу засуджений ОСОБА_1 та його захисник Дорошев С. І. подали заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність доводів сторони обвинувачення, просять залишити її касаційні вимоги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення частково, вважав, що необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Дорошев С. І., які взяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили рішення апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються. Тому Суд не переглядає судових рішень у цій частині на предмет їх законності та обґрунтованості.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі прокурор вказує на незаконність судових рішень через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.