ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 657/2307/15-к
провадження № 51- 9405км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Кушнеренко Т. В.(в режимі відеоконференції),
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Херсонської області Безкровного А. С. на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015230000000273 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Міжлуки Іванівського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК та виправдано за цим обвинуваченням у зв`язку з недоведеністю його винуватості.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, 19 червня 2015 року у період часу з 10:40 по 10:49 поруч з Каланчацькою Центральною районною лікарнею по провулку Зарічному, 14 в смт. Каланчак Херсонської області одержав від ОСОБА_2 10 000 грн раніше обумовленої неправомірної вигоди, надавши останньому складений ним висновок експерта № 103/К-к від 18 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015230250000221, до якого вніс завідомо неправдиві відомості щодо проведення о 15:25 17 чи 18 червня 2015 року медичного обстеження ОСОБА_3 та про віднесення посттравматичного рубця лівої надбрівної області до невиправного ушкодження обличчя потерпілої, який може бути розцінений судом як тяжке тілесне ушкодження, що знівечило обличчя.
Під час судового розгляду районний суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.
При перегляді справи за апеляційною скаргою прокурора Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 1 серпня 2018 року залишив цей вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
На думку прокурора, апеляційний суд усупереч вимог ст. 370 та ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) належним чином не мотивував свого рішення та не дав вичерпних та обґрунтованих відповідей на всі доводи його апеляційної скарги щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень,
Вважає, що цей суд не дав належної оцінки висновку експерта № 103/К-к від 18 червня 2015 року в частині внесення ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей щодо проведення медичного огляду ОСОБА_3, безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 19 червня 2015 року та не взяв до уваги дані, які містяться в матеріалах проведення оперативно-розшукових заходів.
На його переконання, зібрані у кримінальному провадженні докази є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів. Наявність будь-якої провокації з боку правоохоронних органів категорично заперечує.
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
Прокурор підтримав касаційну скаргу.
Виправданий та захисник присили залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість під час перегляду судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Положеннями ст. 370 КПК визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як згідно із законом перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду не віднесено.
Висновок місцевого суду у вироку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та необхідність виправдати його за цим обвинуваченні було зроблено на підставі аналізу досліджених судом доказів, наданих сторонами у судовому засіданні, яким цей суд дав належну оцінку. Вирок районного суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним і обґрунтованим.
Зокрема, місцевий суд дійшов такого висновку на підставі: досліджених у судовому засіданні фактичних даних, що містяться в копії заяви ОСОБА_3 від 09 червня 2015 року про необхідність призначення додаткової судово-медичної експертизи; постанові прокурора від 09 червня 2015 року про призначення додаткової судово-медичної експертизи; витягах з кримінального провадження від 18 червня та 29 вересня 2015 року; постанові заступника начальника СВ Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області від 15 липня 2015 року про призначення повторної судово-медичної експертизи; постанові старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Херсонській області від 28 серпня 2015 року про призначення судово-медичної експертизи; медичних документах ОСОБА_3 ; заяві ОСОБА_2 від 18 червня 2015 року про вимагання грошей ОСОБА_1 ; заяві заступника начальника УСБУ України в Херсонській області від 18 червня 2015 року щодо виявлених ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК; рапорті оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Херсонській області; протоколів огляду від 19 червня 2015 року з відеозаписом; протоколах за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 16 та 19 червня 2015 року з відеозаписами; довідці прокуратури Херсонської області від 15 червня 2015 року; постанові та протоколі освідування ОСОБА_1 від 19 червня 2015 року; протоколі затримання ОСОБА_1 ; висновках експертів № 103/К-к від 18 червня 2015 року, № 997-х від 30 червня 2015 року, № 2590 від 08 липня 2015 року, № 90-к від 04 серпня 2015 року та № 108-К від 10 вересня 2015 року; Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року, а також аналізу наданих у суді показань виправданого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд у вироку вказав, що винуватість ОСОБА_1 у завідомо неправдивому висновку експерта вчиненого з корисливих мотивів не доведено, оскільки відсутні прямі норми, які б зобов`язували експерта діяти у вказаній ситуації в інший спосіб.