Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 644/7785/19
провадження № 61-13562св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20 лютого
2020 року у складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
ОСОБА_3 , яка не була близьким родичем ОСОБА_1, проте
з 2014 року по 2016 рік вони підтримували близькі стосунки, деякий час мешкали разом з ОСОБА_3 у її квартирі АДРЕСА_1 .
Родичі померлої за час їх сумісного проживання не приходили до неї, однак померла розповідала їй, що у неї є рідний брат, але між ними неприязні стосунки.
02 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко І. І.
(далі - приватний нотаріус Харківського МНО), яка повідомила їй, що ОСОБА_3 померла у лютому 2019 року та залишила заповіт на її користь.
04 вересня 2019 року позивач звернулася до нотаріальної контори та дізналась, що 28 квітня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до умов якого квартиру АДРЕСА_1 залишила їй.
Посилаючись на те, що причиною пропуску строку стала її необізнаність про смерть ОСОБА_3, яка не є її родичкою, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано причини пропуску поважними.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28 травня 2020 року надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, тривалістю два місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, після смерті ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано причини пропуску поважними.
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2020 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що наявні підстави для надання
ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, тривалістю два місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, після смерті
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, про існування заповіту вона дізналася лише 02 вересня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 07 вересня 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням її уточненої редакції, мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме - суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
Крім того, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Даний документ відсутній в матеріалах справи. Таким чином, у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Разом з тим, оскільки пропуск строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини був очевидним, тому вона за усною відмовою нотаріуса звернулася до суду з даним позовом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О. Ю. 28 квітня 2014 року, відповідно до умов якого заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
11 березня 2019 року ОСОБА_2, який є братом померлої ОСОБА_3, звернувся із заявою до приватного нотаріуса Харківського МНО
Панченко І. І., в якій повідомив, що приймає спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємець за законом другої черги (а.с.70).
04 вересня 2019 року позивач також звернулася із заявою до приватного нотаріуса Харківського МНО Панченко І. І. та просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 спадкоємцю другої черги - ОСОБА_2, оскільки має намір звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Нотаріусом ОСОБА_1 усно було роз`яснено порядок звернення до суду та повідомлено, що строк, на який може бути відкладена нотаріальна дія не може перевищувати одного місяця.
Відповідно до довідки Громадської організації "Наркологічний центр "Кристал" (далі - ГО "Наркологічний центр "Кристал") від 20 вересня
2019 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є дочкою ОСОБА_1, з 22 лютого 2019 року по теперішній час знаходиться у стаціонарі зазначеного закладу, де проходить рекомендований річний курс психо-соціальної реабілітації.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю другої черги - ОСОБА_2 до вирішення справи в суді за її позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Харківського МНО Панченко І. І. листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що строк на який може бути відкладено вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.