ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 360/1609/19
адміністративне провадження №К/9901/30333/19, №К/9901/30341/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу №360/1609/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області,
про визнання протиправними і скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України і Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Ірметової О.В.)
і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - "ДФС України", "відповідач-1") і Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - "ГУ ДФС у Луганській області", "відповідач-2"), в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язки Голови ДФС України Власова О.С. від 15 березня 2019 року №81-ос про звільнення з 15 березня 2019 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області (М-107417), з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - "Положення №114");
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ ДФС у Луганській області від 19 березня 2019 року №111-о про звільнення з 19 березня 2019 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1, завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області (М-107417), з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення №114;
- поновити позивача на посаді завідувача другого сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області та в податковій міліції ДФС України;
- стягнути з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби за скороченням штатів всупереч вимогам статей 40, 41, 235, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України та Положення №114, оскільки йому перед звільненням не було запропонованої жодної із наявних вакантних посад в ГУ ДФС у Луганській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року позов задоволено. Так, суд визнав протиправними і скасував накази відповідачів від 15 і 19 березня 2019 року №81-ос і №111-ос відповідно, поновив позивача на посаді з 20 березня 2019 року і стягнув з відповідача-2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 березня до 14 червня 2019 року у розмірі: 36497,40 грн.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 2 жовтня 2019 року змінив вказане рішення в частині обґрунтування мотивів, з яких суд виходив при розгляді позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і виклав абзац п`ятий резолютивної частини рішення суду першої інстанції у новій редакції, стягнувши з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за той же період, проте у розмірі: 34996,62 грн.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що позивач був звільнений через скорочення штатів без з`ясування відповідачами можливості його подальшого використання на службі за умови наявності у ГУ ДФС у Луганській області вакантних посад в органах податкової міліції.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині суми належного позивачеві грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначив, що для його обрахунку необхідно застосовувати спеціальний нормативно-правовий акт: Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 (далі - "Порядок №616"), а не Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100").
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційних скаргах відповідачі, вказуючи на порушення судами норм матеріального права і процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
У своїх скаргах ДФС України і ГУ ДФС у Луганській області цитують положення пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, викладають обставини справи і вказують, що, враховуючи ліквідацію підрозділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Луганській області, позивач був обґрунтовано звільнений із займаної посади.
У відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 повністю погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями та викладеними у них мотивами для задоволення позову, тому просить залишити їх без змін, а касаційні скарги ДФС України і ГУ ДФС у Луганській області - без задоволення.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом ДФС від 4 грудня 2017 року №2891-о позивач призначений з 6 грудня 2017 року на посаду заступника начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області ГУ ДФС у Луганській області.
Наказом ДФС України від 10 травня 2018 року №792-о "Про надання повноважень" уповноважено керівників Головних управлінь ДФС України в областях здійснювати попередження осіб начальницького складу податкової міліції цих органів, посади яких належать до номенклатури ДФС, про реорганізацію, скорочення чисельності або штату державного органу та їх наступне вивільнення.
Згідно наказу ДФС України №356 "Про внесення змін до окремих наказів ДФС" від 6 червня 2018 року підрозділи внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС були ліквідовані у складі Головних управлінь ДФС в областях, місті Києві, Офісі великих платників податків ДФС України.
Наказом відповідача-2, затвердженому виконувачем обов`язки голови ДФС України 30 липня 2018 року, введено в дію перелік змін №2 до організаційної структури ГУ ДФС у Луганській області.
Відповідно до пункту 2 розпорядження ДФС України від 3 серпня 2018 року №79-р "Про організацію вжиття заходів" керівників ГУ ДФС України в областях зобов`язано припинити здійснення повноважень та функціональних обов`язків, покладених на підрозділи внутрішньої безпеки, до 6 серпня 2018 року.
ГУ ДФС у Луганській області 3 серпня 2018 року попередило ОСОБА_1 про наступне вивільнення із займаної посади з 4 жовтня 2018 року через скорочення штатів згідно з підпункту "г" пункту 64 Положення №114.
Наказом ДФС України від 15 березня 2019 року №81-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" пункту 64 Положення №114 через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.
За наказом ГУ ДФС у Луганській області від 19 березня 2019 року №111-о позивача звільнено з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" пункту 64 Положення №114 з 19 березня 2019 року через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Вважаючи незаконним своє звільнення через скорочення штатів у зв`язку з неможливістю подальшого використання на службі, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Основного Закону України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.