ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 815/1498/16
адміністративне провадження № К/9901/15784/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року (головуючий суддя - Марина П.П., судді - Вовченко О.А., Іванова Е.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді Вербицька Н.В., Крусян А.В.)
у справі №815/1498/16
за позовом ОСОБА_1
до Державного агентства рибного господарства України, Західно-Чорноморського басейнового управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства
про поновлення на публічній службі
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
31.03.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі - Держрибагентство), Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (надалі - Західно-Чорноморська рибохорона), в якому просив:
- скасувати наказ Держрибагентство від 01.03.2016 №18-ТО "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ Західно-Чорноморської рибохорони від 04.03.2016 №38-О "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства";
- зобов`язати Держрибагентство поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Західно-Чорноморської рибохорони;
- стягнути з Західно-Чорноморської рибохорони на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2016.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача із займаної посади відбулося із дотриманням вимог чинного законодавства. Зокрема, суди зазначили, що обов`язок власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові перед звільненням переведення на іншу роботу має місце виключно у разі наявності можливості здійснити таке переведення. Оскільки позивачу пропонувались посади у Відділі охорони водних біоресурсів Управління охорони та регулювання водних біоресурсів, рибальства та іхтіології та у Відділі з питань державної власності, але останній від запропонованих посад відмовився, то суди попередніх інстанцій вважали, що Держрибагентство виконало покладений на нього обов`язок. Крім того, на переконання судів, відповідачами були дотримані приписи трудового законодавства щодо завчасного повідомлення позивача про майбутнє звільнення, а оспорювані накази прийняті уповноваженими на те особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13.06.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Зокрема, скаржник наголошує, що на момент його звільнення Західно-Чорноморська рибохорона не була ліквідована, а посада начальника управління залишалась вакантною та не могла бути скорочена з причин віднесення до її компетенції питань з основної діяльності управління. Крім того, в оспорюваному наказі про звільнення не вказано повної дати фактичного припинення з позивачем трудових правовідносин. Скаржник наполягає, що він не отримував будь-яких пропозицій щодо переведення чи переміщення по службі або іншого працевлаштування, що є порушенням вимог частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). Вважає також, що голова комісії з ліквідації Західно-Чорноморської рибохорони не є уповноваженою особою в частині підписання наказу про звільнення позивача з посади начальника цього управління.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року відкрите касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
До закінчення встановленого судом касаційної інстанції строку від відповідача 1 - Держрибагентства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року вказану касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
30.11.2015 Держрибагентством прийнято наказ №369 "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України", яким, окрім іншого, передбачено: ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства згідно з Додатком №1 (пункт 1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Держрибагентства та затвердити голів комісій з ліквідації, в тому числі і Комісію з ліквідації Західно-Чорноморської рибохорони (пункти 2-3); затвердити орієнтовний план заходів, пов`язаних із ліквідацією територіальних органів Держрибагентства та попередити начальників і заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв`язку із ліквідацією територіальних органів Держрибагентства (пункти 3-4).
02.12.2015 ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про його подальше звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), у зв`язку із ліквідацією Західно-Чорноморської рибохорони на підставі наказу Держрибагентством від 30.11.2015 №369 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства України".
Головою Держрибагенства Ковалівим Я.Б. складено пропозицію переведення на вакантну посаду начальнику Західно-Чорноморської рибохорони.
Наказом Держрибагенства від 09.12.2015 №379 "Про внесення змін до наказу Держрибагенства від 30.11.2015 року №369" доповнено вказаний наказ пунктом 6 наступного змісту: до Комісій з моменту призначення переходять повноваження з управління справами відповідного територіального органу Держрибагентства, який ліквідується.
Наказом Держрибагенства від 30.12.2015 №400 внесено зміни до складу вказаної комісій, а саме головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморської рибохорони визначено Герасименка С.І., який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.01.2016 є особою, що має право вчиняти юридичні дії від імені вказаної юридичної особи.
З акту від 01.03.2016, складеного у присутності першого заступника Голови Держрибагенства ОСОБА_4 начальника юридичного відділу Старовойт О.М., головного спеціалісту Відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 начальника Відділу з питань державної власності ОСОБА_3, вбачається, що на підставі наказу Держрибагенства від 30.11.2015 №369 та згідно зі статтею 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 запропоновані наступні посади: головного спеціаліста Відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони та регулювання водних біоресурсів, рибальства та іхтіології та головного спеціалісту Відділу з питань державної власності, проте від запропонованих посад позивач відмовився.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 постановлено доручити Окружному адміністративному суду міста Києва допитати свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які працюють в Держрибагенстві з питань складання та підписання акту від 01.03.2016 щодо пропозиції ОСОБА_1 вакантних посад.
На виконання вимог даної ухвали, до Одеського окружного адміністративного суду надійшла ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2016, згідно якої судом в якості свідків допитано головного спеціалісту Відділу роботи з персоналом ОСОБА_5 та начальника Відділу з питань державної власності ОСОБА_3, які пояснили, що позивачу дійсно пропонувались посади у Відділі охорони водних біоресурсів Управління охорони та регулювання водних біоресурсів, рибальства та іхтіології та у Відділі з питань державної власності, про що складено відповідний акт від 01.03.2016, свідок ОСОБА_4 у судові засідання не прибув.
01.03.2016 Держрибагентством прийнято наказ №18-ТО "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким позивача звільнено з посади начальника Західно-Чорноморської рибохорони, у зв`язку з ліквідацією останньої як юридичної особи публічного права відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
На підставі цього наказу та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 та додатку до неї, наказу Держрибагенства від 30.11.2015 №369, Положення про Західно-Чорноморську рибохорону, затвердженого наказом Держрибагенства від 19.04.2012 №212, а також листка непрацездатності серії АГЕ №176884 від 19.02.2016, Наказом Голови ліквідаційної комісії Західно-Чорноморської рибохорони від 04.03.2016 №38-О ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Західно-Чорноморської рибохорони, у зв`язку з ліквідацією останньої як юридичної особи публічного права відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
04.03.2016 у перший день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності позивача ознайомлено з даним наказом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час спірних правовідносин)
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частинами 2-3 цієї статті, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Частиною 1 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до частин 2-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII), відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.