Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 324/1968/18
провадження № 51-3804 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Махно К.І. на вирок Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080320000788, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч.3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_1 призначено покарання за:
- ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 14 вересня 2018 року приблизно о 23:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи умислу на вчинення крадіжки, через не зачинені двері зайшов до будинку свого знайомого ОСОБА_2, що за адресою: АДРЕСА_2, та помітив ОСОБА_2, який відпочивав. В цей час, ОСОБА_1, побачивши на столі мобільний телефон марки "Samsung" модель "SM-J120H/DS", мобільний телефон марки "Samsung" модель "SGH-X-620" та цифрову портативну колонку марки "Atlanfa" модель "AT-R62", керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, викрав вищевказані речі, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3943,40 грн.
Також, ОСОБА_1, діючи повторно, умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 15 вересня 2018 року приблизно о 00:05 год, викрав належний ОСОБА_3 велосипед, марки "Candy" модель "Lux", який був прив`язаний до лавки біля будинку культури по вул.Центральній, 186 в с. Пологи Запорізької області, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 600 грн.
Крім того, ОСОБА_1, 15 вересня 2018 року приблизно о 01:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник до будинку ОСОБА_4, що по АДРЕСА_3, де помітив ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які відпочивали в спальні. В цей час, він взяв на комоді цифрову портативну колонку марки "JBL" модель "Charge 2+" та хотів покинути будинок. Однак, його дії були помічені ОСОБА_4, яка, схопивши його за руку, намагалася зупинити. Проте, ОСОБА_1, достовірно усвідомлюючи, що його дії помічені, ігноруючи даний факт, втік з викраденим майном, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 355, 20 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що призначене апеляційним судом покарання є явно несправедливим через суворість, оскільки не враховано те, що від вчиненого не настало тяжких наслідків, засуджений щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілим, останні не мають до нього претензій та вважають за можливе призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, він з вересня 2019 року правопорушень не скоював, має постійне місце поживання, за яким характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, працює за наймом на будівництві, здійснював догляд за бабусею похилого віку, а також дані досудової доповіді.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції скаргу захисника підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги адвоката.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Єдиним доводом скарги захисника є те, що покарання, призначене ОСОБА_1, не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та даним про його особу внаслідок суворості, через не застосування ст.75 КК України. Цей довід не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Так, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався наведених вимог закону, вірно урахував усі обставини справи, в тому числі йступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення злочинів, є злочинами середньої тяжкості та тяжким злочином. Взято до уваги і той факт, що ОСОБА_1 вчинив три епізоди умисних корисливих злочинів, протягом незначного проміжку часу, у нічну пору доби, що значно підвищує суспільну небезпечність скоєного.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.