Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 235/6753/18
провадження № 51-3500 км 20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Щепоткіної В.В., Іваненка І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 21 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018050410001332 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 15 лютого 2019 року за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком від 15 лютого 2019 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційні скарги засудженого та його захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 02 вересня 2018 року в компанії спільних знайомих у с. Гродівка Донецької області вживали алкогольні напої. Приблизно о 03:30 год. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 211040, відвезти його до м. Родинське, на що останній погодився. Не доїжджаючи до місця призначення, перебуваючи у м. Мирноград, ОСОБА_2 відмовився їхати далі та вийшов із машини. Після чого ОСОБА_1 також вийшов із машини та під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_2 удар у живіт невстановленим колюче-ріжучим предметом, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Після цього ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 сісти на переднє пасажирське сидіння, а сам сів за кермо та поїхав до м. Родинське, зупинив автомобіль у дворі будинку по АДРЕСА_2 та, забравши ключі від замка живлення автомобіля, зайшов до одного з під`їздів будинку. Не дочекавшись його повернення, ОСОБА_2 вийшов із салона автомобіля та зайшов у той самий під`їзд. В цей час ОСОБА_1 сів у салон автомобіля, завів двигун та зник з місця події.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що його вину не доведено, суд невірно оцінив докази та не дав оцінки усім доказам у сукупності, а його висновки ґрунтуються лише на показаннях потерпілого. Крім того, вказує, що в судовому засіданні не був допитаний свідок ОСОБА_3, показання якого усупереч вимогам закону були оголошені прокурором. Також стверджує про незаконність його арешту і здійснення на нього фізичного та морального тиску під час досудового розслідування.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений у суді касаційної інстанції підтримав свою скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 438 КПК України, предметом перевірки суду касаційної інстанції можуть бути доводи, які узгоджуються з його процесуальними повноваженнями, тобто стосуються: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі винного.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду у суді першої інстанції, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статті 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неповноти судового розгляду в суді першої інстанції не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.