Постанова
іменем України
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 752/18344/16-к
провадження № 51-585км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Білоуса І.Д.,
виправданої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року та представника цивільного позивача АТ "БТА Банк" Лефор Г.І. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 3 липня 2017 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000000228, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Песчівка Псковської області (Російська Федерація), жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 3 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою.
Цивільний позов АТ "БТА Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувалася в тому, що вона у період з 25 січня 2008 року по 1 грудня 2009 року, перебуваючи на посаді голови правління Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ HACK "Оранта"), вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.
Так, відповідно до Статуту ВАТ HACK "Оранта", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 25 січня 2008 року № 2, посадовими особами компанії є голова ревізійної комісії, голова і члени наглядової ради, голова і члени правління компанії. За рішенням загальних зборів від 25 січня 2008 року № 3 головою наглядової ради обрано ОСОБА_2, членами наглядової ради - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а головою правління - ОСОБА_1 .
Незважаючи на чітку регламентацію Статутом прав та обов`язків голови правління ВАТ HACK "Оранта", яка, обіймаючи дану посаду, зобов`язана діяти в межах законодавства України, ОСОБА_1, будучи службовою особою в силу покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків щодо укладення договорів та прийняття управлінських рішень, маючи достатній досвід діяльності у сфері управління фінансами та володіючи нормативною базою, яка визначає правові та організаційні засади керування фінансовими та банківськими установами, неналежно поставилася до виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, унаслідок чого охоронюваним законом інтересам юридичної особи було спричинено тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди, яка на час вчинення злочину, більше ніж у 250 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Так, 15 липня 2008 року ОСОБА_1, перебуваючи в службовому приміщенні ВАТ HACK "Оранта" у м. Києві (вул. Жилянська, 75), організувала проведення засідання правління ВАТ HACK "Оранта", на якому члени правління прийняли рішення № 301 щодо передачі виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані", підконтрольному членам наглядової ради ВАТ HACK "Оранта" - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за винагороду в сумі 5 990 280 грн, та згідно з яким передбачалося, що воно набуває чинності з моменту погодження з наглядовою радою, а контроль за його виконанням покладено на голову правління.
Натомість голова правління ОСОБА_1 25 липня 2008 року, перебуваючи в службовому приміщенні ВАТ HACK "Оранта", будучи службовою особою, несумлінно ставлячись до виконання своїх службових обов`язків, зокрема щодо раціонального використання та збереження майна Компанії, забезпечення ефективності господарської діяльності, дотримання основної мети Компанії - одержання прибутку, погодження з наглядовою радою операцій, пов`язаних з укладанням господарських договорів, що перевищують два відсотка статутного капіталу Компанії (1,4 млн. грн), не усвідомлюючи економічну недоцільність прийнятого правлінням рішення, уклала договір про передачу виключних майнових прав на знаки, що охороняються свідоцтвами України, з ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані" в особі президента ОСОБА_2 за ціною 6 000 000 грн без попереднього погодження з наглядовою радою, надавши останньому виключне право на використання торгівельних знаків № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, у тому числі і право на заборону використання таких знаків, тим самим позбавивши ВАТ HACK "Оранта" фірмового найменування - торгівельних знаків для товарів та послуг, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства.
У подальшому, 30 липня 2008 року, незважаючи на те, що голова правління ОСОБА_1 вже уклала відповідний договір від 25 липня 2008 року, членами наглядової ради погоджено зазначене вище рішення правління Компанії від 15 липня 2008 року № 301, тим самим остаточно позбавлено ВАТ HACK "Оранта" торгівельних марок на користь ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані".
Також ОСОБА_1 неналежно виконала обов`язки голови правління (через несумлінне ставлення до них) щодо раціонального використання та збереження майна Компанії, зокрема в частині укладення договорів з ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані" в особі ОСОБА_2 від 3 вересня 2008 року № 1 та № 2 "Про передачу права на отримання охоронного документа за заявкою" № m 2007 15530 від 18 вересня 2007 року та № m2007 14272 від 28 серпня 2007 року, вартість яких склала 9 600 грн та 7 200 грн відповідно, що у подальшому призвело до втрати Компанією торгівельних знаків для товарів та послуг.
У подальшому, 30 вересня 2008 року, голова правління ОСОБА_1 несумлінно ставлячись до виконання своїх службових обов`язків, зокрема всупереч положенням Статуту - одержання прибутку, як основної мети діяльності Компанії, а також забезпечення ефективності господарської діяльності, не усвідомлюючи економічну недоцільність прийнятого рішення, при аналогічних обставинах, на засіданні правління підписала протокол від 30 вересня 2008 року № 433, яким передбачалося укладання правочинів про використання торгівельних марок (знаків для товарів та послуг) за щомісячну та щорічну винагороду з ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані", тобто оренду.
Надалі, 1 жовтня 2008 року, вказане рішення було погоджено на засіданні наглядової ради протоколом № 27. На виконання цього рішення голова правління ОСОБА_1, перебуваючи в службовому приміщенні ВАТ HACK "Оранта", у період з 1 по 13 жовтня 2008 року уклала від імені ВАТ HACK "Оранта" 12 ліцензійних договорів про оренду торгівельних марок з директором ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані" ОСОБА_2 .
Так, ВАТ HACK "Оранта" за використання торгівельних марок, у період із 2008 року по 2013 рік, на розрахунковий рахунок ТОВ "ІМГ Інтернешнл Холдинг Компані" перераховано коштів на загальну суму 61 047 255,41 грн, з яких за час діяльності ОСОБА_1 на посаді голови правління ВАТ HACK "Оранта" (з 25 січня 2008 року по 1 грудня 2009 року) перераховано 28 207 701,41 грн.
Згідно з довідкою Державної фінансової інспекції у м. Києві від 4 липня 2014 року № 26-13-17-17/9116 посадовими особами ВАТ HACK "Оранта" прийнято ряд неефективних рішень, які суперечать положенням Статуту Компанії в частині раціонального використання та збереження майна Компанії, а також ефективності господарської діяльності, що призвело до втрати активів та нанесення збитків Компанії у розмірі 64 547 535,41 грн.
Крім того, згідно з висновком комісійної судово-економічної експертизи № 12765/12995 від 28 листопада 2014 року ВАТ HACK "Оранта" шляхом прийняття ряду неефективних управлінських рішень, спричинено збитки в розмірі 61 047 255,41 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та являється тяжкими наслідками.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 27 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 18 жовтня 2018 року скасував ухвалу апеляційного суду від 27 вересня 2017 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2020 року вирок місцевого суду від 3 липня 2017 року залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуюсь з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 11 червня 2020 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суди безпідставно визнали недопустимими як докази довідку Державної фінансової інспекції та висновок комісійної судово-економічної експертизи і не врахували їх при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Також вважає, що остання, не перевіривши належним чином економічну доцільність укладання договорів та підписавши їх до погодження наглядовою радою, тим самим не виконала своїх службових обов`язків, а тому протилежні висновки судів попередніх інстанцій з цього приводу вважає необґрунтованими. На думку прокурора, у порушення вимог статей 419, 439 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав, вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 18 жовтня 2018 року, не виконав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника цивільного позивача.
У касаційній скарзі представник цивільного позивача АТ "БТА Банк" Лефор Г.І. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків призвело до втрати активів та спричинення збитків ВАТ НАСК "Оранта", та, відповідно, збитки спричинено її акціонеру АТ "БТА Банк", який вправі вимагати відшкодування заподіяної шкоди. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до кола безпосередніх та прямих службових повноважень ОСОБА_1 не входило раціональне використання і збереження майна Компанії та забезпечення ефективної господарської діяльності, а тому безпідставно виправдали останню за відсутністю в її діях інкримінованого злочину. Наполягає на тому, що ОСОБА_1 несла відповідальність за результати роботи правління, проте прийняла ряд неефективних рішень, які суперечать положенням Статуту Компанії, що призвело до втрати активів та спричинення збитків Компанії, що, на думку Лефор Г.І., вказує на грубе порушення мети діяльності Компанії - отримання прибутку, а тому за ці дії ОСОБА_1 має нести відповідальність, передбачену статтею 367 КК України. Стверджує, що в порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг, не виконавши всупереч вимогам ст. 439 КПК України вказівок суду касаційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О.С. просив задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах, а також частково підтримав вимоги касаційної скарги представника АТ "БТА Банк".
Захисник Білоус І.Д. та виправдана ОСОБА_1 просили залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційні скарги прокурора та представника цивільного позивача - без задоволення як необґрунтовані.
Мотиви Суду
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають наступне: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини зокрема, у справах "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 9 червня 1998 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".