Постанова
іменем України
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 553/3439/16-к
провадження № 51-9272км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Ляшенка І.І. і Панченка О.Г.,
потерпілого ОСОБА_2,
представників потерпілих - адвокатів Бурковського О.А. та
Беженцева Ф.В.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Тимохіної Л.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисників Панченка О.Г. і Негієвича І.В. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170030000625, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Петрівка Глобинського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 4 березня 2013 року засудженого за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ч. 1 ст. 71 КК до одного року семи місяців позбавлення волі; звільненого 22 листопада 2013 року умовно-достроково на чотири місяці чотирнадцять днів,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2018 року:
ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Крім того, вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за кримінальні правопорушення, вчинені за таких обставин.
19 квітня 2016 року приблизно о 01-й год. 40 хв. ОСОБА_3, перебуваючи на вулиці неподалік приміщення ПАТ КБ "ПриватБанк", розташованого за адресою: вул. Небесної Сотні, 61 у м. Полтаві, під час конфлікту, що виник раптово, з ОСОБА_5 умисно завдав останньому декілька ударів рукою по голові та тулубу, збивши потерпілого на асфальтоване покриття дороги, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які в подальшому призвели до настання смерті ОСОБА_5 .
Після того, як ОСОБА_5 пішов з місця події, у ОСОБА_1, котрий був присутнім під час вказаних вище подій, виник умисел на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_5, поєднаний із заподіянням останньому тяжких тілесних ушкоджень.
19 квітня 2016 року приблизно о 01-й год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, неподалік будинку № 8 по пров. Рибальському в м. Полтаві, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на ОСОБА_5, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_1 завдав потерпілому численні удари по голові та тулубу, заволодівши його майном на загальну суму 697 грн 15 коп. Унаслідок дій ОСОБА_1 було спричинено ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Тимохіна Л.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, зібрані в кримінальному провадженні докази вказують на те, що тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, було заподіяно лише діями ОСОБА_3 . Посилається на відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК, та в зв`язку з цим вважає, що суд мав би закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Водночас вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1, зазначаючи, що його дії мали б бути кваліфіковано за ч. 1 ст. 186 КК, оскільки він, скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито викрав його майно. На думку захисника, суд не розмежував та не вказав у вироку характер дій кожного із засуджених у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання, судом не було враховано повною мірою те, що він щиро розкаявся, просив у потерпілих вибачення, та безпідставно визнано обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.
У касаційній скарзі захисники Панченко О.Г. і Негієвич І.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджують, що всупереч вимогам ст. 17, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК судом не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено. При цьому захисники вказують на відсутність доказів, якими би підтверджувалось заподіяння ОСОБА_3 потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та настання наслідків від його дій. Посилаються на визначення складу суду першої інстанції з порушенням вимог ст. 35 КПК. Зазначають, що вирішуючи питання, які стосуються обрання запобіжного заходу, суд всупереч положенням ст. 22 КПК фактично перебрав на себе обов`язок прокурора доводити наявність підстав для обрання запобіжного заходу. Вказують на те, що звукозапис судового засідання від 9 лютого 2017 року не можна відтворити. Зазначають про порушення вимог ст. 23 КПК, вказуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій не посилались у рішеннях на докази, що були безпосередньо досліджені, а навели зміст показань свідків, які вони давали в ході досудового розслідування.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і захисник Ляшенко І.І. просили задовольнити касаційну скаргу захисника Тимохіної Л.С. та частково підтримали касаційну скаргу, подану в інтересах засудженого ОСОБА_3 .
Засуджений ОСОБА_3 і захисник Панченко О.Г. просили задовольнити касаційну скаргу, подану в інтересах засудженого ОСОБА_3, а касаційну скаргу захисника Тимохіної Л.С. підтримали частково.
Потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_4, представники потерпілих - адвокати Бурковський О.А. та Беженцев Ф.В. заперечували щодо задоволення касаційних скарг.
Прокурор Єременко М.В. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Єременка М.В., засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, захисників Тимохіної Л.С., Панченка О.Г. і Негієвича І.В., потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4, представників потерпілих - адвокатів Бурковського О.А. та Ярмоленка С.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Тимохіної Л.С. задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу захисників Панченка О.Г. і Негієвича І.В. слід задовольнити частково на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Доводи захисника Тимохіної Л.С. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК, є безпідставними.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних вище злочинів підтверджується дослідженими та оціненими відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК доказами, які наведено у вироку.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, з яких убачається, що після конфлікту ОСОБА_3 з потерпілим неподалік приміщення ПАТ КБ "ПриватБанк" останній, забравши свої речі, попрямував у напрямку, де згодом було виявлено його труп, а за ним вирушив ОСОБА_1 .
Крім того, у вироку зазначено показання свідка ОСОБА_10 про те, що її двоюрідний брат, ОСОБА_1, повернувшись додому вранці 19 квітня 2016 року, був одягнутий у чужу чорну шкіряну куртку та мав із собою телефон, який потім передав ОСОБА_11 ; показання свідка ОСОБА_11 про отримання від ОСОБА_1 у користування мобільного телефона; показання свідка ОСОБА_12, яка 19 квітня 2016 року вночі приблизно о 1-2 год. чула крик незнайомого чоловіка про допомогу, а вранці у дворі будинку було виявлено труп невідомого чоловіка.
Судом першої інстанції також було досліджено дані протоколів огляду місця події та трупа, висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-306
від 8 липня 2016 року, відповідно до яких на майданчику навпроти НДЕКЦ по пров. Рибальському, 8 між автомобілями "Део Ланос" та автомобілем "Славута" виявлено труп чоловіка; на лівих передніх дверцятах автомобіля та на асфальті виявлені плями бурого кольору, а поряд з головою трупа - недопалки сигарет. Генетичні ознаки клітин, виявлених на недопалках сигарет, вилучених під час огляду місця події, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5 .
Крім того, суд поклав в основу вироку дані, що містились у протоколах обшуку від 22 квітня 2016 року, пред`явлення речей для впізнання, висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-310 від 7 липня 2016 року, згідно з якими в квартирі АДРЕСА_3, що займає ОСОБА_10, було виявлено та вилучено, зокрема, куртку чорну шкіряну та мобільний телефон, а відповідно до протоколу огляду оглянуто та вилучено в свідка ОСОБА_11 наданий ним добровільно мобільний телефон "Нокіа 5000 d2", які в ході пред`явлення речей для впізнання потерпілим ОСОБА_4 впізнано як речі, що належали ОСОБА_5 . Водночас було встановлено, що генетичні ознаки слідів крові на правому рукаві, виявленої на вказаній куртці, а також на футболці, що вилучено 22 квітня 2016 року під час обшуку та яка належить ОСОБА_1, є змішаними і містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_5 та зразка крові ОСОБА_1 .
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів суд послався також на дані висновків судово-медичної експертизи № 483
від 25 травня 2016 року та комісійної судово-медичної експертизи № 88
від 1 серпня 2016 року, відповідно до яких у ОСОБА_5 виявлено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої тяжкої черепно-лицьової травми, що призвели до смерті та могли бути спричинені йому в ніч з 18 на 19 квітня 2016 року у відносно короткий проміжок часу, що міг обчислюватися до години. Водночас у ОСОБА_5 було виявлено й інші тілесні ушкодження, які за своїми характеристиками є прижиттєвими та віднесено експертом до другої-шостої груп. При цьому тілесні ушкодження другої групи у вигляді закритої травми грудей та живота мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.