Постанова
іменем України
16 лютого2021 року
м. Київ
Справа № 607/17230/19
Провадження № 51-2940км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Мединської Л.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бакальця І.Г. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000307, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Цим же вироком ухвалено стягнути із ОСОБА_1 :
- на користь держави в особі Тернопільської університетської лікарні 832 грн понесених витрат на стаціонарне лікування;
- на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн;
- на користь ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 300 000 грн та шкоду, спричинену внаслідок втрати годувальника, з 23 вересня 2018 року щомісячно по 7 875 грн до досягнення ОСОБА_3 повноліття;
- на користь ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 300 000 грн та шкоду, спричинену внаслідок втрати годувальника, з 23 вересня 2018 року щомісячно по 7 875 грн до досягнення ОСОБА_3 повноліття;
- на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн та шкоду, спричинену внаслідок втрати годувальника в розмірі 7 875 грн щомісячно, починаючи з 23 вересня 2018 року довічно;
- на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн та шкоду, спричинену внаслідок втрати годувальника в розмірі 7 875 грн щомісячно, починаючи з 23 вересня 2018 року довічно;
- на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 січня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 травня 2018 року о 4 годині 30 хвилин, в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем "CHEVROLETTacuma 2.0", р.н. НОМЕР_1, та із пасажирами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 рухався проїзною частиною автомобільної дороги Т-20-20 "М-19/ (Мишковичі) - Дружба", зі сторони м. Тернополя в напрямку с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області. Під час руху ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР, внаслідок чого, а також в порушення вимог п. п. 1.10 (в частині визначення понять "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка" та виконання їх вимог) і п. 12.1 ПДР, ОСОБА_1 під час проїзду ділянки вказаної автодороги із заокругленням вправо, що перед с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області, не обрав в установлених межах безпечну швидкість транспортного засобу із врахуванням дорожньої обстановки, допустив виїзд транспортного засобу на зустрічну смугу з подальшим частковим (колесами лівого борту) виїздом на ліве ґрунтове узбіччя, що не призначене для руху транспортних засобів. Своїми діями, які не відповідали вищезазначеним вимогам ПДР, ОСОБА_1 уже в межах с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області допустив його занос ("втрату стійкості") за годинниковою стрілкою та переміщення у стані заносу через проїзну частину в напрямку правого узбіччя, виїзд на дане узбіччя та перекидання на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 було спричинено відкриту черепно-мозкову травму з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки, у речовину й у шлуночки головного мозку, від чого настала його смерть на місці пригоди, а ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бакалець І.Г., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з обвинувачення ОСОБА_1 посилання на порушення ним вимог п. 2.9 (а) ПДР та зменшити розмір сум, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 зацивільними позовами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення на їх користь майнової та моральної шкоди.
При цьому зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не були дотримані вимоги п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, а саме не зазначено форми вини обвинуваченого та мотиви кримінального правопорушення. Також, на думку захисника, при призначенні покарання ОСОБА_1 судом не був врахований вкрай незадовільний стан його здоров`я.
Захисник стверджує, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 безпідставно послався на обтяжуючу його вину обставину - скоєння правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Вважає висновок судово-медичного експерта № 626 від 23 травня 2018 року недопустимим доказом, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 159, 160, 162 КПК взірці крові ОСОБА_1 були отримані органом досудового розслідування на підставі запиту слідчого, а не за ухвалою слідчого судді. Зазначає, що визнаючи ОСОБА_1 таким, що на момент ДТП керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції безпідставно послався на карту виїзду швидкої медичної допомоги № 25048 від 12 травня 2018 року, яка не досліджувалась у судовому засіданні та на покази потерпілого ОСОБА_8, який не бачив, щоб ОСОБА_1 вживав алкогольні напої.
На думку захисника, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних позовів проігнорували правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15ц. Зокрема, вказує, що в матеріалах кримінального провадження наявний страховий поліс № 6743638, відповідно до якого автомобіль, котрим на момент вчинення ДТП керував ОСОБА_1, був застрахований у АСК "Омега", у зв`язку з чим позивачі звернулись в АСК "Омега" із заявами про відшкодування майнової та матеріальної шкоди, разом з тим у своїх позовних заявах вонибезпідставно не зазначили відповідачем страхову компанію.
Крім того, наголошує, що всупереч вимогам КПК залишилось не розглянутим подане ним у суді першої інстанції клопотання про залишення позовних вимог потерпілих без розгляду. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку та стягненні з ОСОБА_9 моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 по 300000 грн та ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 150000 грн безпідставно не взято до уваги правовий висновок, що міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 636/103/16-к (провадження № 51-1065км18), відповідно до якого за аналогічних обставин відшкодування моральної шкоди саме по 100000 грн кожному із потерпілих відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Мединська Л.С. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Мединської Л.С., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність судових рішень, вважає, що їх постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій в цілому було дотримано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, із яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_1, який не заперечував проти того, що 12 травня 2018 року дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода за його участю; потерпілого ОСОБА_8 про те, що з ОСОБА_1 він та ОСОБА_7 в підсобному приміщенні магазину 11 травня 2018 року вжили одну пляшку коньяку, після чого за магазином вживали ще алкоголь, потім вони разом поїхали до м. Тернополя, де відпочивали в барі та вживали коньяк, а під ранок ОСОБА_1 запропонував їхати додому, по дорозі в автомобілі він заснув та прокинувся вже в момент ДТП; потерпілої ОСОБА_2 про те, що 11 травня 2018 року у її чоловіка був день народження і ОСОБА_8 з ОСОБА_1 прийшли до магазину, щоб його привітати, там вони протягом двох годин вживали коньяк, через деякий час вона з дітьми пішла додому, а її чоловік залишився в магазині, щоб там все прибрати та закрити магазин, відсутність чоловіка помітила лише зранку, обставини дорожньо-транспортної пригоди їй не відомі та як загинув її чоловік вона не знає; свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що вони у складі бригади швидкої медичної допомоги здійснювали виїзд у с. Мишковичі на місце ДТП і при спілкуванні із ОСОБА_8 та ОСОБА_1 вони дізнались, що останні перед ДТП святкували день народження товариша та вживали алкогольні напої.
Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться в рапортах від 12 травня 2018 року, картах виїзду швидкої медичної допомоги № 25048, № 25043, № 25044 від 12 травня 2018 року, протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 травня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 376 від 12 червня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 603 від 15 травня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 689 від 13 червня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 690 від 7 червня 2018 року, висновку експерта (автотехнічної експертизи) № 5-307/18 від 9 липня 2018 року, висновку експерта (транспортно-трасологічної експертизи) № 5-308/18 від 17 липня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 418 від 1 серпня 2018 року, висновку експерта (комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи) № 45/5-377/18 від 23 серпня 2018 року, висновку експерта (судово-медичної експертизи) № 626 від 23 травня 2018 року.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
А тому доводи захисника про недотримання судом вимог ч. 3 ст. 374 КПК, а саме незазначення форми вини обвинуваченого ОСОБА_1 є безпідставними й такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Безпідставними є й доводи захисника Бакальця І.Г. щодо необхідності виключення з обвинувачення ОСОБА_1 посилання на порушення ним вимог п. 2.9 (а) ПДР у зв`язку з недоведеністюперебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння у ході судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком судово-медично експертизи № 626 від 23 травня 2018 року, яка була проведена у відповідності до вимог КПК на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, у ході перевірки відповідних доводів захисника судом першої інстанції встановлено, що слідчим було дотримано вимог ст. ст. 40 та 93 КПК щодо збирання доказів, а матеріали кримінального провадження не містять даних щодо порушення вимог закону при відібранні крові в обвинуваченого ОСОБА_1 .
Крім того, факт перебування ОСОБА_1 у момент дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння обґрунтовано судом з посиланням на зазначені вище показання під час допиту в суді першої інстанції потерпілої ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції була досліджена і карта виїзду швидкої медичної допомоги № 25048 від 12 травня 2018 року на місце ДТП в с. Мишковичі до потерпілого ОСОБА_1, в якій були зафіксовані першочергові пояснення водія щодо вживання ним алкоголю, а тому доводи захисника про те, що судом першої інстанції не був досліджений вказаний документ, не відповідають дійсності.