Постанова
іменем України
16 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 426/5319/19
Провадження № 51-5607км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Матолич М.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузасудженого ОСОБА_1 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 22 травня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130550000754,за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сватівського районного суду Луганської області від 11 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 18 серпня 2016 року, приблизно о 15 год. 40 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Челюскінців у м. Сватове Луганської області, зі сторони кв. Докучаєва у напрямку вул. Ново-Старобільської вказаного населеного пункту.
У той же час із території, розташованої за адресою: вул. Челюскінців, 17 м. Сватове Луганської області, де знаходяться складські приміщення, на проїзну частину вул. Челюскінців виїхав велосипедист ОСОБА_2, що рухався на велосипеді "Україна", який виїжджаючи на проїзну частину вул. Челюскінців зі сторони складських приміщень, територія яких, відповідно до положень пункту 1.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) є прилеглою територією, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, проявивши безпечність та неуважність, проігнорувавши дорожню обстановку, в порушення технічних вимог пункту 10.2 ПДР, перед проїзною частиною не дав дорогу автомобілю ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався по ній і почав перетинати її справа наліво по відношенню до зазначеного автомобіля.
Своєю чергою водій ОСОБА_1, у порушення пунктів 12.4 та 12.9 б) ПДР, рухаючись населеним пунктом зі швидкістю, що перевищувала 60 км/год, виявивши попереду свого руху велосипедиста ОСОБА_2, який виїхав з прилеглої території, проявивши безпечність та неуважність, проігнорувавши дорожню обстановку, в порушення технічних вимог пункту 12.3 ПДР, в момент виникнення небезпеки для руху, а саме в момент об`єктивної можливості виявлення велосипедиста, який рухався справа наліво відносно напрямку його руху і якого водій ОСОБА_1 об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості шляхом своєчасного гальмування аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, котрий внаслідок необачних дій зі сторони ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до Сватівського районного територіального медичного об`єднання.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що у даному кримінальному провадженні проведені судові автотехнічні експертизи, в яких містяться суперечливі висновки. При цьому зазначає, що для проведення експертизи № 2303 від 24 квітня 2019 року слідчим не були надані експерту всі необхідні документи, що, на його думку, вказує на формальність проведеного експертного дослідження. Крім того стверджує, що слідчий експеримент із потерпілим ОСОБА_2 було проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що у якості понятої під час проведення вказаної слідчої дії була залучена його співмешканка ОСОБА_3 . Також зазначає, що у порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції повторно не дослідив обставини події, не провів повної перевірки доказів та безпідставно залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матолич М.Р. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджений, окрім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яку визначено у статтях 409 та 411 КПК як підставу для скасування або зміни судового рішення, і фактично просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Водночас, із матеріалів кримінального провадження убачається, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_1 та даних протоколів слідчого експерименту від 22 березня 2017 року та від 10 квітня 2019 року, за якими той не заперечував, що 18 серпня 2016 року дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода за його участю та показував про обставини, за яких відбувалась ця пригода; показань потерпілого ОСОБА_2 та даних протоколів слідчого експерименту від 19 липня 2017 року та від 7 травня 2018 року про те, що 18 серпня 2016 року близько 15 години при виїзді з території м`ясокомбінатувидимість з лівого боку була обмежена, оскільки там знаходилась сторожова будка, під час руху на велосипеді він подивився направо, де видимість була гарною, виїхав на проїжджу частину, а після нічого не пам`ятає; він рухався зі швидкістю приблизно 10 км/год, заходів для гальмування не вживав, оскільки не бачив транспортний засіб; показань свідка ОСОБА_3 про те, що вона була понятою під час проведення слідчого експерименту, на якому були присутні ОСОБА_2, експерт, поняті та слідчий, який запросив також ОСОБА_1, але останній звідти поїхав, їм були роз`яснені права, після проведення слідчого експерименту слідчий склав протокол, зачитав його й учасники слідчого експерименту підписали його. При цьому зазначала, що з ОСОБА_2 у них добросусідські відносини і сімейних відносин у них не було; а також показань свідка ОСОБА_4 .