Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/9049/18
провадження № 61-8431св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєв Дмитро Євгенович,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до державного реєстратора виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Боглаєва Д. Є., третя особа - ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 вересня 2005 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") був укладений кредитний договір № 146/ЗК-4, відповідно до умов якого вона отримала від банку грошові кошти у сумі 15 000 доларів США на придбання житлового будинку, а також іпотечний договір № 120/33-4, на виконання умов якого вона передала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок).
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк". Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 03 жовтня 2014 року (справа № 320/1038/14-ц), зміненим рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2015 року в частині мотивів ухвалення рішення судом першої інстанції, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тому саме 16 грудня 2015 року банк втратив право повторного звернення до суду з підстав стягнення заборгованості за кредитним договором.
Однак, 20 серпня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір № 694/к про купівлю-продаж майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 146/ЗК-4 від 14 вересня 2005 року та іпотечним договором № 120\33-4 від 14 вересня 2005 року.
На підставі застереження, яке є в іпотечному договорі, державний реєстратор виконавчого комітету Семенівської сільської ради Боглаєв Д. Є. 03 жовтня 2018 року в порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" здійснив державну реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_2 набула право власності на спірний будинок неправомірно, тому вказана державна реєстрація підлягає скасуванню. Крім того, на момент реєстрації права власності за ОСОБА_2 остання не надавала державному реєстратору звіт про оцінку вартості предмету іпотеки.
За таких обставин позивач просила суд визнати протиправними дії державного реєстратора Семенівської сільської ради Баглаєва Д. Є. щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на буд. АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цей будинок та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року в складі судді Іваненко О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що положення підпункту 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Оскільки під час ліквідації банку, між останнім та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу майнових прав від 20 серпня 2018 року, який є чинним та сторонами не оскаржується, тому посилання позивача на те, що реєстратор Боглаєв Д. Є. при проведенні реєстрації прав власності порушив вимоги Закону України "Про мораторії на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті", є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року скасовано рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним і скасовано запис про право власності № 28213818 від 01 жовтня 2018 року на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на виниклі між сторонами правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним під час винесення державним реєстратором оскаржуваного рішення. При внесенні відомостей про державну реєстрацію за ОСОБА_2, остання зобов`язана була надати державному реєстратору оцінку вартості іпотеки. Проте, даний документ відсутній в переліку пункту підстав внесення такого запису.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У травні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, у червні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду уточнення до касаційної скарги, а у липні 2020 року - доповнення до неї.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17), від 16 грудня 2019 року у справі № 607/4911/16-ц (провадження № 61-39994св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц (провадження № 61-6432св18) та у справі № 640/17931/16-ц (провадження № 61-33342св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що отримана боржником ОСОБА_1 вимога про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є підставами для реєстрації права власності за іпотекодержателем. Застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті" у даних правовідносинах є безпідставним, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язання за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно.
Поведінка позивача в частині надання згоди іпотекодержателю на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки і подальше ухилення від сплати заборгованості за кредитом та оскарження реєстрації є недобросовісною.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 вересня 2005 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №146/3к-4, згідно із умовами якого остання отримала від банку грошові кошти у сумі 15 000 доларів США на придбання житлового будинку.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 14 вересня 2005 року ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклала із ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержателем) договір іпотеки (далі - Договір), предметом якого є житловий будинок площею 82.8 кв. м, житловою площею 42 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 вересня 2005 року, посвідченого нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запрорізької області Левченко В. В., зареєстрованого у реєстрі за № 6383.
Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору (предмет іпотеки), на забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 146\ЗК-4 від 14 вересня 2006 року, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем/позичальником зобовʼязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця/позичальника.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобовʼязання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обовʼязків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовʼязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з порядком задоволення вимоги іпотекодержателя, передбаченого пунктом 4.4 цього договору.
Відповідно до пункту 4.4 Договору у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 4.1 Договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: шляхом прийняття іпотекодавцем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ " Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк".
20 серпня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір № 694/к про купівлю-продаж майнових прав, за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 146/ЗК-4 від 14 вересня 2005 року та договором іпотеки 120/33-4 від 14 вересня 2005 року.