Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 214/6431/16-ц
провадження № 61-49027св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Хомінич С. В. від 06 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 16 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі"), правонаступником якого є АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належила на праві спільної часткової власності її синам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не проживають у цій квартирі. У квартирі вона проживає одна і є споживачем електричної енергії постачальника електроенергії Криворізьких міських електричних мереж ПАТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі".
Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням укласти договір на користування електроенергією з нею як споживачем та користувачем частини квартири, на що їй постійно відмовляли, не зважаючи на те, що ОСОБА_2, як власник 1/2 частини житла, надавав документи про реєстрацію та проживання за іншим місцем та письмову згоду на укладення договору користування електроенергією на її ім`я.
13 травня 2013 року відповідачем було складено акт № Д013644 на ОСОБА_2 про порушення пункту 48 Правил користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН).
За актом відповідач констатував самовільне підключення після відключення електролічильника та нарахував заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 1 991 грн.
Разом із тим, самовільного підключення до електромережі не було, оскільки лічильник із заводським номером 1397149 перевіряв відповідач 15 лютого 2013 року і жодних порушень не встановив.
Крім того, акт № Д013644 від 13 травня 2013 року не відповідає вимогам пункту 53 ПКЕЕН, є фіктивним, оскільки підписаний трьома представниками АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі", а також містить відмітку про її відмову від підпису, яку вона не висловлювала.
Незаконним діями відповідача, що полягали у неодноразовому відключенні її квартири від електропостачання, починаючи з жовтня 2012 року, зокрема і у період з 19 серпня 2016 року по 25 квітня 2017 року, їй була завдана моральна шкода, що полягала у душевних хвилюваннях та відобразилась на її стані здоров`я. Вона є людиною літнього віку, пенсіонером, хворіє на цукровий діабет, робить ін`єкції інсуліном, що спричиняє негативні зміни в організації її життя зв`язку із відсутністю світла та опалення у квартирі.
Посилаючись на зазначене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд зобов`язати відповідача змінити договір про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області № 8406041 від 19 червня 2007 року, зазначивши ОСОБА_1 споживачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, електропостачальником - АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі"; припинити дії АТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про внесення до тексту договору на ім`я ОСОБА_1 про користування електричною енергією для побутових споживачів сум заборгованості, що не визначені у відповідності з вимогами закону, зокрема: 1 608,05 грн та 1 991,41 грн; стягнути з АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі" на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести зміни в договір про користування електричною енергією та припинити дії відповідача по внесенню у вказаний договір суми заборгованості, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем наявності у неї права вимагати внести зміни до договору, який із нею не укладений.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень статей 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я продукцією. Оскільки судом не встановлено фактів заподіяння ОСОБА_1 шкоди небезпечною для життя і здоров`я продукцією, тому в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела наявності у неї права на внесення змін до договору, який із нею не укладений. При цьому суд врахував, що енергопостачальник не заперечував проти укладення договору про користування електричною енергією з позивачем як споживачем послуг, проте остання відмовилась підписати наданий відповідачем примірник цього договору.
Крім того, суд виходив із відсутності правової підстави вимагати припинити дії відповідача щодо внесення до тексту договору про користування електричною енергією для побутових споживачів сум заборгованості, оскільки заборгованість у сумі 1 608,05 грн була стягнута з ОСОБА_3 рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2004 року, тому енергопостачальник вправі зазначати таку суму заборгованості при укладенні договору з позивачем.
Також суд виходив із відсутності підстав для відшкодуванню позивачу моральної шкоди у зв`язку із відключенням квартири, де проживає позивач, від енергопостачання у вересні 2016 року, оскільки вказане відключення відбулось не через неукладення договору, і відповідні дії відповідача не визнано протиправними.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами статті 714 ЦК України та Закону України "Про електроенергетику" не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання з постачання електроенергії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального прав, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2017 року, яке набрало законної сили і яким АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі" відмовлено у позові про відшкодування заборгованості за спожиту, але необліковану електричну енергію, встановлені обставини неправомірності дій енергопостачальника щодо відключення квартири, де проживає позивач, від енергопостачання. Крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПРЕП) встановила порушення прав позивача як споживача послуг та неодноразово вказувала відповідачу на поновлення енергопостачання. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Крім того, позивач вказала, що внаслідок незаконних дій відповідача по відключенню електричної енергії будинку, в якому вона проживає, тривалий період часу (з 19 вересня 2016 року до 25 квітня 2017 року) вона фактично жила у темряві та була позбавлена елементарних умов життєдіяльності. У її житті сталися вимушені зміни, вона відчувала пригніченість та безпорадність, емоційну напругу, що недопустимо при тяжкому захворюванні на діабет.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла справа № 214/6431/16-ц.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 216/3521/16-ц.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Білоконь О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1, у якій з 02 липня 2007 року мешкає матір цих осіб - позивач ОСОБА_1 , яка є споживачем електричної енергії постачальника електроенергії Криворізьких міських електричних мереж ПАТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Даних про прийняття спадщини після його смерті матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 , 1951 року народження, є пенсіонеркою, хворіє на цукровий діабет середньої тяжкості.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з заявами про укладення з нею, як фактичним споживачем послуг, договору про постачання електроенергії (а.с.18,19, 78, 82, 83, т.1).
Листом від 23 листопада 2016 року за № 80829/1700 відповідач повідомив позивача ОСОБА_1, що з урахуванням погодження її сина ОСОБА_2, на укладення саме із нею договору про користування електричною енергією, енергопостачальник не заперечує проти укладення договору на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 81, т. 1).
Матеріали справи містять договір № 8406041 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 08 листопада 2016 року на ім`я ОСОБА_4, який останньою не підписаний (а.с. 88-93, т.1).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" була стягнута вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 1 608,05 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2017 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за спожиту, але необліковану електричну енергію, розраховану за період з 25 жовтня 2012 року до 13 травня 2013 року на суму 1 092,93 грн.
Цим судовим рішенням встановлено, що за результатами перевірки відповідачем енергопостачання у квартиру, де мешкає позивач, актом № Д 013644 від 13 травня 2013 року зафіксовано самовільне підключення до енергопостачання, однак не доведено факт попереднього відключення квартири від енергопостачання.
Також рішенням встановлені обставини недоведеності позивачем порушення відповідачами ПКЕЕН, а також враховані висновки НКПРЕП, за результатами неодноразових звернень ОСОБА_1 (а.с. 143-144, т.1).
Відповідно до листів НКПРЕП 12 жовтня 2016 року № 5365/20.3/9-16 та від 23 березня 2017 року № 2082/20.1/9-17 за вказаною вище адресою проживання ОСОБА_1 25 жовтня 2012 року, 13 травня 2013 року та 19 серпня 2016 року енергопостачальником було здійснено припинення електропостачання на об`єкт споживача.
У вказаних листах НКПРЕП констатувала, що енергопостачальник не мав підстав для складення акту № Д 013644, здійснення на його підставі нарахувань та здійснення 19 серпня 2016 року відключення об`єкта споживача від електричної мережі та зобов`язала енергопостачальника безоплатно відновити електропостачання на об`єкт споживача та повідомити про це протягом тижня комісію (а.с. 100-107).
Енергопостачання до квартири позивача припинено 19 серпня 2016 року та відновлене 25 квітня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.