Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/61112/17-ц
провадження № 61-5331св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тетері Ігоря Анатолійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що в період з грудня 2012 року по грудень 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", було укладено три договори банківського строкового вкладу в іноземній валюті, а саме: 20 грудня 2012 року - договір № SAMDN25000731619900 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 10 000 доларів США строком до 20 грудня 2013 року зі сплатою 10 % річних (з подальшим збільшенням суми вкладу до 25 085,91 доларів США та продовженням строку дії договору до 23 грудня 2014 року зі сплатою 10,5 % річних); 06 грудня 2013 року - договір № SMDNWFD0070029235100 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 20 000 доларів США строком до 06 грудня 2014 року зі сплатою 10 % річних; 30 грудня 2013 року - договір № SMDNWFD0070049114100 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 15 000 доларів США строком до 30 грудня 2014 року зі сплатою 10 % річних. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка. Згідно з частиною першою статті 1075 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Умовами та правилами розміщення депозитних вкладів передбачено, що сторони мають право вимагати дострокового повернення вкладу, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. 04 липня 2014 року він направив ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву про розірвання вищевказаних договорів та повернення сум вкладів з нарахованими процентами, яку банк отримав 09 липня 2014 року, однак залишив без уваги та відповідного реагування. Таким чином, датою розірвання укладених між сторонами договорів є 12 липня 2014 року (третій банківський день після отримання відповідачем заяви). Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на його користь: за договором банківського вкладу від 20 грудня 2012 року № SAMDN25000731619900 - 25 287,97 доларів США; за договором банківського вкладу від 06 грудня 2013 року № SMDNWFD0070029235100 - 20 671,15 доларів США; за договором банківського вкладу від 30 грудня 2013 року № SMDNWFD0070049114100 - 15 372,84 доларів США, всього - 61 331,96 доларів США. Оскільки вказане судове рішення виконане відповідачем лише 23 травня 2017 року, то він має право на отримання процентів за банківськими вкладами за час до дня фактичного повернення коштів, 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, та пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування депозитними коштами за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року в розмірі 17 528,18 доларів США, 3 % річних за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року в розмірі 5 160,81 доларів США, пеню в розмірі 657 940,72 доларів США, що на 13 жовтня 2017 року становить 17 523 987,90 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування депозитними коштами за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року в розмірі 525,04 доларів США, 3 % річних за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року - 5 160,81 доларів США, що складає 135 316,43 грн, та пеню в розмірі 4 900 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач, незважаючи на вимогу ОСОБА_1 від 04 липня 2014 року про невідкладну виплату грошових коштів за договорами банківського вкладу, такого розпорядження клієнта не виконав, коштів не повернув. Датою розірвання вищезгаданих договорів є 12 липня 2014 року, що встановлено преюдиційним рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2016 року, яким стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суми внесених вкладів з процентами, нарахованими до 12 липня 2014 року. Вказане судове рішення виконане відповідачем лише 23 травня 2017 року. Таким чином, позивач має право на отримання процентів за користування АТ КБ "Приватбанк" депозитними коштами за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року, однак не за встановленою у договорах процентною ставкою (10 % та 10.5 % річних), а в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також - пеня в розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", де базою розрахунку - вартістю послуги - є розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" та представника ОСОБА_1 - адвоката Тетері І. А. залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тетеря І. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині стягнення процентів за користування банком депозитними коштами в розмірі 525,04 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування депозитними коштами за період з 12 липня 2014 року по 22 травня 2017 року в розмірі 17 528,18 доларів США.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано положення частини другої статті 1070 ЦК України, що стало наслідком стягнення з банку процентів у розмірі, що звичайно сплачується за вкладом на вимогу. Натомість до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статей 1058, 1060, частини п`ятої статті 1061 ЦК України, за змістом яких проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові. Занижена процентна ставка могла бути застосована відповідачем у випадку дострокового повернення вкладів, оскільки можливість її застосування пов`язується не з достроковим розірванням договорів, а саме з фактичним достроковим поверненням вкладів. Оскільки грошові кошти за вкладами фактично були повернуті ОСОБА_1 лише 23 травня 2017 року, то з банку підлягають стягненню проценти за договірною ставкою (10 % та 10,5 % річних) за весь період користування цими коштами.
У травні 2019 року АТ КБ "Приватбанк"подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
18 липня 2019 року справа № 757/61112/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються касаційним судом тільки в означеній частині.
Судами встановлено, що в період з грудня 2012 року по грудень 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено три договори банківського строкового вкладу в іноземній валюті, а саме: 20 грудня 2012 року - договір № SAMDN25000731619900 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 10 000 доларів США строком до 20 грудня 2013 року зі сплатою 10 % річних (з подальшим збільшенням суми вкладу до 25 085,91 доларів США та продовженням строку дії договору до 23 грудня 2014 року зі сплатою 10,5 % річних); 06 грудня 2013 року - договір № SMDNWFD0070029235100 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 20 000 доларів США строком до 06 грудня 2014 року зі сплатою 10 % річних; 30 грудня 2013 року - договір № SMDNWFD0070049114100 "Стандарт" з депозитним вкладом у розмірі 15 000 доларів США строком до 30 грудня 2014 року зі сплатою 10 % річних.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 : за договором банківського вкладу від 20 грудня 2012 року № SAMDN25000731619900 - 25 287,97 доларів США; за договором банківського вкладу від 06 грудня 2013 року № SMDNWFD0070029235100 - 20 671,15 доларів США; за договором банківського вкладу від 30 грудня 2013 року № SMDNWFD0070049114100 - 15 372,84 доларів США, всього - 61 331,96 доларів США.
Зазначеним судовим рішенням, яке було виконане відповідачем лише 23 травня 2017 року,встановлено, що датою розірвання вищезгаданих договорів банківського вкладу є 12 липня 2014 року.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.