Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 0417/11962/2012
провадження № 61-10901св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року у складі судді Жуковської О. Ю. та постанову Рівненського апеляційного суду
від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), після перейменування Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 28 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0704/92, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 29 000,00 дол. США зі сплатою 15,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 25 квітня 2012 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобовʼязань за кредитним договором у межах суми
10 000,00 грн.
У звʼязку з неналежним виконанням позичальником зобовʼязань за кредитним договором, станом на 28 серпня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 56 297,85 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 370,24 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом- 20 138,00 дол. США, пеня - 12 078,96 дол. США, 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина), 2 679,36 дол. США - штраф (процентна складова).
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути:
- з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 297,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 серпня 2012 року еквівалентно 439 819,81 грн;
- з ПАТ "Акцент-Банк", як солідарного боржника, 10 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 27 вересня 2012 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 297,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 серпня 2012 року еквівалентно 439 819,81 грн.
Стягнуто з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
10 000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня
2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості закритою. Справу передано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за встановленою підсудністю.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 56 297,85 дол. США. Зокрема позивач не повідомив, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року у справі
№ 2-98/2010, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, банк звернув стягнення на заставне майно - напівпричіп KRONE (модель: SDP27, рік випуску: 2000, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_2, відомості про реалізацію якого відсутні. Зважаючи на існування судового рішення, яким звернуто стягнення на заставне майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача зазначеної у позові заборгованості призведе до подвійної відповідальності боржника за одне й те ж порушення умов кредитного договору, що суперечить положенням статті 61 Конституції України, а тому позовні вимоги банку не підлягають задоволенню.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Звернувшись з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно, який задоволено рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року, АТ КБ "ПриватБанк" змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Ураховуючи, що позивач не має права на повторне стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка вже була стягнута рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року, а також процентів та неустойки після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків прострочення виконання зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України банк не заявив, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", суди попередніх інстанцій не урахували, що на обгрунтування наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором, банк долучив до позовної заяви розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_1 певний час виконувала зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, однак не у повному обсязі, що стало підставою пред`явлення зазначеного позову.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що з ухваленням рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року у справі № 2-98/2010 року, яким вирішено питання про звернення стягнення на заставне майно, АТ КБ "ПриватБанк" набув права виключно на отримання грошових коштів, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки не урахував, що за відсутності належного виконання позичальником основного зобов`язання, право вимоги банку про повернення кредиту, сплати процентів та інших передбачених договором платежів залишилося не виконаним та підлягає судовому захисту. Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобовʼязання на забезпечувальне.
Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобовʼязанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) від 18 вересня 2018 року, постанові Верховного Суду від 16 січня
2019 року № 360/413/16-ц. Натомість, апеляційний суд не урахував, що оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачкою не виконано, то позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої станом на 11 травня 2010 року, тобто на час звернення з вимогою про дострокове виконання кредитного договору (звернення стягнення на предмет застави), що відображено у рішенні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року у справі № 2-98/2010 року.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, твердження позивача про наявність у неї заборгованості за кредитним договором, тим більше у розмірі вказаному у позовній заяві, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що між 28 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0704/92, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 29 000,00 дол. США зі сплатою 15,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2012 року.
Пунктом 2.3. кредитного договору сторони передбачили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовʼязань за договором у повному обсязі, шляхом надання повідомлення.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір застави автотранспорту
№ 0704/92/ТЗ, за умовами якого ОСОБА_2 передав у заставу банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: напівпричіп KRONE (модель: SDP27, рік випуску: 2000, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 ).