Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 344/16105/19
провадження № 61-8888св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Цалин Андрій Богданович,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора Цалина Андрія Богдановича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення державного реєстратора
за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Цалина А. Б. від 19 лютого 2019 року в частині державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, номер запису 30676398, за Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк").
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що 30 грудня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 набули права власності (спільна сумісна) на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду.
14 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк", банк) та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 1022-22/340 (далі - кредитний договір), згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000,00 дол. США. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБСР "Укрсоцбанк" як іпотекодержателем та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як майновими поручителями був укладений іпотечний договір № 1022-22/340.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року у справі № 344/9800/14-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк) стягнено суму заборгованості у розмірі 205 640,31 грн за невиконання зобов`язань за кредитним договором.
19 лютого 2019 року державний реєстратор Цалин А. Б. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" здійснив запис № 30676398, згідно з яким власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 стало ПАТ "Укрсоцбанк". Підставою для здійснення цього запису зазначено іпотечний договір від 26 квітня 2006 року Д-431 та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 07 вересня 2018 року.
19 серпня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" звернулося до попередніх власників з вимогою про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
На думку позивачів, дії державного реєстратора щодо зміни власника предмета іпотеки є протиправними, оскільки на час вчинення реєстраційної дії існувало обтяження - заборона на відчуження нерухомого майна, а за наявності у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. У зв`язку з цим просили позов задовольнити.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 28 жовтня 2019 року замінив відповідача - АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 25 лютого 2020 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Цалина А. Б. від 19 лютого 2019 року в частині державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, номер запису 30676398, за АТ "Укрсоцбанк". Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій до того часу, коли таке обтяження не буде зняте. Крім цього, розрахована відповідачем сума боргу не є безспірною та суттєво відрізняється від визначеного судом розміру заборгованості.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 20 травня 2020 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2020 року скасував та постановив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Посилання позивачів на те, що сума боргу, яку розрахував відповідач, не є безспірною, а тому у державного реєстратора не було підстав для здійснення державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки позивачі не заперечують факт неналежного виконання позичальником та іпотекодавцями забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором. При цьому позивачі не позбавлені права у встановленому законом порядку ставити питання відшкодування різниці вартості предмета іпотеки та розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У червні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, а рішення від 25 лютого 2020 року Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження вказували те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц - щодо статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" в частині отримання всіма іпотекодавцями вимоги про сплату боргу; в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 щодо пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про неприпустимість здійснення реєстраційних дій, поки таке обтяження щодо майна не буде зняте; в постанові Верховного Суду від 29 березня 2017 року у справі № 3-1591гс16 - щодо тлумачення частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" в частині обмеженої відповідальності іпотекодавця перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні; в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц - щодо виконання вимог статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" в частині перевірки розміру заборгованості при позасудовому захисті.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що незважаючи на встановлену рішеннями судів суму боргу, банк направив іпотекодавцям вимогу про сплату боргу в розмірі 657152,77 грн (тобто в 3 рази більшу), і саме ця сума відображена під час вчинення реєстраційних дій 19 лютого 2019 року. Зазначивши у вимозі суму боргу, яка в 3 рази більша за існуючий борг, іпотекодержатель діяв недобросовісно та свідомо вчинив дії для неможливості виконання іпотекодавцями вимоги про сплату боргу. Також апеляційний суд не врахував того, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації, зазначеної відповідачем у відзиві, на даний час немає доказів про вручення повідомлення всім іпотекодавцям, що є окремою умовою для задоволення позову про скасування дій державного реєстратора.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 липня 2020 року справа № 344/16105/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 30 грудня 2003 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули права власності (спільна сумісна) на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду.
14 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 20 000,00 дол. США.
Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБСР "Укрсоцбанк" як іпотекодержателем та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як майновими поручителями був укладений іпотечний договір № 1022-22/340.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року у справі № 344/9800/14-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" стягнено суму заборгованості у розмірі 205 640,31 грн за невиконання зобов`язань за кредитним договором.
05 травня 2015 року головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Рибак М. М. прийняв постанову про арешт спірної квартири та оголосив заборону на її відчуження.
Вимогою про усунення порушень від 23 квітня 2017 року, адресованою ОСОБА_1, ПАТ "Укрсоцбанк" визначило розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 25 053,22 дол. США.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року у справі № 344/5980/17 відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2018 року у справі № 344/42/18 відмовлено в задоволенні заяви начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Лавринович Р. М. про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 344/9800/2014 через відсутність доказів про втрату виконавчого документа.
19 лютого 2019 року державний реєстратор Цалин А. Б. за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" здійснив запис № 30676398, згідно з яким власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 стало ПАТ "Укрсоцбанк". Підставою для здійснення цього запису зазначено іпотечний договір від 26 квітня 2006 року Д-431 та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 07 вересня 2018 року.
19 серпня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" звернулося до попередніх власників з вимогою про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
28 жовтня 2019 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою суду замінив відповідача у справі - АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника АТ "Альфа-Банк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.