Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 449/723/17
провадження № 61-23015св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Золочівська місцева прокуратура Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Перемишлянська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Гуняк О. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Золочівська місцева прокуратура Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, звернулася до суду з позовом до Перемишлянської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження, недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що розпорядженням голови Перемишлянської районної державної адміністрації №140 від 18 березня
2010 року "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб громадянину ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради" затверджена технічна документація із землеустрою, зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з районною державною адміністрацією та зареєструвати його до 01 травня 2010 року.
22 липня 2011 року, з порушенням терміну, визначеного зазначеним вище розпорядженням, між Перемишлянською районною адміністрацією та
ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Перемишлянському районі 22 липня 2011 року за
№ 462330004000007.
Згідно пункту 14 оспорюваного договору земельна ділянка передається для рибогосподарських потреб. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", Концепції розвитку водного господарства України, пункту 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів, статті 58 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) діяльність, пов`язана з наданням водних об`єктів для рибогосподарських потреб не відноситься ні до одного із видів ведення водного господарства .
Посилаючись на те, що голова Перемишлянської районної державної адміністрації при прийнятті оскаржуваного розпорядження вийшов за межі наданих йому повноважень, та на порушення частини третьої статті 122 ЗК України передав земельну ділянку для ведення рибогосподарської діяльності ОСОБА_1, який не мав законних прав на зайняття такою діяльністю, та з огляду на те, що про наявність оспорюваного розпорядження голови Перемишлянської районної державної адміністрації та договору оренди землі від 22 липня 2011 року прокуророві стало відомо під час виконання доручення прокуратури Львівської області про проведення перевірки в січні 2017 року, просив: визнати поважними причини пропуску позовної давності Золочівською місцевою прокуратурою Львівської області та поновити її; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області № 140 від 18 березня 2010 року "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб громадянину ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Білецької сільської ради (за межами населеного пункту) площею 1,14962 га, укладений 22 липня 2011 року між ОСОБА_1 та Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,1496 га, кадастровий номер 4623380400:03:000:0009 до земель державної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року позовні вимоги Золочівської місцевої прокуратури Львівської області задоволено.
Поновлено Золочівській місцевій прокуратурі Львівської області пропущений строк звернення до суду.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Перемишлянської районної державної адміністрації №140 від 18 березня 2010 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб громадянину ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради".
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року, площею 1,1496 га, розташованої за межами с. Біле Білецької сільської ради Перемишлянського району, укладений між Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 1,1496 га, кадастровий номер 4623380400:03:000:0009, розташованої за межами с. Біле Білецької сільської ради Перемишлянського району до земель державної власності.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при прийнятті оспорюваного розпорядження голова Перемишлянської районної державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, порушив вимоги частини третьої статті 122 ЗК України, оскільки передав земельну ділянку водного фонду, що знаходиться поза межами населеного пункту для зайняття рибогосподарською діяльністю ОСОБА_1, який не мав права на зайняття такою діяльністю. Позовна давність прокурором пропущена з поважних причин, оскільки про незаконність оскаржуваного ним розпорядження та оспорюваного договору оренди землі, він міг дізнатися лише після витребування та ретельного дослідження всієї документації на виконання доручення прокуратури Львівської області щодо проведення перевірки відведення та використання земель і водних об`єктів у січні 2017 року, а відповідний орган державної влади (обласна державна адміністрація) про порушення прав держави на землі водного фонду дізнався після проведення указаної перевірки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог Золочівської місцевої прокуратури Львівської області є правильним, оскільки оспорюваним розпорядженням було передано землі водного фонду не для ведення водного господарства, а для зайняття рибогосподарською діяльністю особі, яка не має права на заняття такою діяльністю. Позовна давність пропущена позивачем з поважних причин, оскільки держава, в особі уповноваженого органу, дізналась про порушення свого права на володіння спірною земельною ділянкою лише у січні 2017 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі або відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що розгляд частини позовних вимог прокурора віднесено до адміністративної юрисдикції, що підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а. Суд першої інстанції безпідставно поновив прокуратурі строк звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що Львівській обласній державній адміністрації (позивачу) не було відомо про прийняття оспорюваного розпорядження. До того ж, суди не звернули увагу, що позивач не подав окреме клопотання про поновлення позовної давності.
Відповідно до статті 59 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час прийняття оспорюваного розпорядження, органи державної влади мали право передавати громадянам на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми для рибогосподарських потреб. Місцеві державні адміністрації згідно з частиною п`ятою статті 59 ЗК України, у редакції чинній на час прийняття оспорюваного розпорядження, були визначені орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення та не були обмежені у праві передачі їх в оренду, що підтверджується також висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 911/2105/14. Право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а тому якщо особа розпочала свою діяльність без державної реєстрації, відсутні підстави для оспорення укладених нею договорів на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
28 квітня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 18 березня 2010 року головою Перемишлянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №140 "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб громадянину ОСОБА_1 на території Білецької сільської ради", яким затверджено технічну документацію із землеустрою на складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду, загальною площею 1,1496 га, для обслуговування існуючого ставка для рибогосподарських потреб із земель водного фонду (ставок) Білецької сільської ради за межами с. Біле, та надано її в оренду ОСОБА_1 терміном на 25 років. Зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з районною державною адміністрацією та зареєструвати його до 01 травня 2010 року.
22 липня 2011 року між Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.
Пунктами 2, 3, 14 договору передбачено, що в оренду передана земельна ділянка, кадастровий номер 4623380400:03:000:0009, загальною площею 1,1496 га, у тому числі: під водоймою - 0,7891 га, під гідротехнічними спорудами - 0,2435 га, під прибережною смугою - 0,0990 га. На земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.
ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного розпорядженняголови Перемишлянської районної державної адміністрації, а також укладення договору оренди землі та розгляду справи, не перебував на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності у Перемишлянському відділенні Буської ОДПІ.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 17 ЗК України (зараз і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "б" частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).
На час виникнення спірних правовідносин діяли положення Закону України "Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства", за змістом якого діяльність з ведення водного господарства здійснюється Держводагентсвом України і підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління, відповідно до затверджених положень.
Рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо (стаття 1 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
На момент укладення оспорюваного договору оренди землі Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" не діяв, але відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на момент виникнення спірних правовідносин не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися виключно юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.
Ураховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, перебуває за межами населеного пункту та була передана районною державною адміністрацією фізичній особі ОСОБА_1 для ведення рибогосподарської діяльності, обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що розпорядження голови Перемишлянської районної державної адміністрації прийнято з порушенням наданих йому повноважень, передбачених частиною третьою статті 122 ЗК України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування, а також визнання недійсним укладеного на підставі цього розпорядження договору оренди, та задоволення вимоги прокурора про повернення спірної земельної ділянки до земель державної власності.