Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 756/11440/19
провадження № 61-16137 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Російська Федерація,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року у складі судді Диби О. В.
та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року
у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у квітні 2014 року, після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, розпочався черговий етап збройної агресії Російської Федерації проти України, у ході якого були окуповані частина Донецької та Луганської областей України.
Вказував, що він був зареєстрований та проживав за адресою:
АДРЕСА_1 . Внаслідок збройної агресії Російської Федерації він разом із малолітнім сином покинув тимчасово окуповану територію України та переїхав до міста Києва.
Зазначав, що незаконними діями відповідача йому завдано майнової шкоди, оскільки він не мав можливості розпоряджатися своєю квартирою та отримувати орендні платежі від її передачі в оренду третім особам.
Розмір упущеної вигоди обчислено ним з урахуванням середньомісячної вартості оренди двокімнатної квартири у місті Донецьку і склала
540 000,00 грн (19 459,46 Євро). Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягала у тому, що він був змушений змінити місце проживання, шукати додатковий заробіток для оренди житла і була ним оцінена у розмірі 35 000,00 Євро, що еквівалентно 971 250,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру завданої йому шкоди
та правомірності стягнення такої з відповідача. При цьому вимоги позивача не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки у матеріалах справи відсутня згода компетентних органів Російської Федерації на пред`явлення до неї позову та залучення до участі у справі як відповідача відповідно
до частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право". Натомість, позивачем не зазначено обставини, які б усували визначений вказаною нормою судовий імунітет та можливість розгляду судом цивільно-правового спору між позивачем та Російською Федерацією.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд вказав, що вчинення щодо іноземної держави таких процесуальних дій, як пред`явлення позову, залучення її до участі у справі
як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно,
яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших заходів забезпечення позову, звернення стягнення на таке майно, є можливим лише за наявності згоди компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачене міжнародним договором України або законом України.
У матеріалах справи відсутня згода компетентних органів Російської Федерації на пред`явлення до неї позову та залучення до участі у справі
як відповідача, а суд позбавлений можливості вирішити питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди
у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 06 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 756/11440/19 із Оболонського районного суду міста Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2020 справу призначено
до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку наявним у справі доказам.
Посилається на судову практику судів першої та апеляційної інстанції
у відповідній категорії справ та вказує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано частину першу статті 79 Закону України
"Про міжнародне приватне право", оскільки Російська Федерація,
як держава-агресор, грубо порушила норми та принципи міжнародного права, які є спеціальними нормами, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, Російська Федерація бере участь у справі як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає як сторона чи третя особа
у справі позовного провадження.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується
з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 15 жовтня 2014 року № 3005000119, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу (а. с. 6)
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а. с. 14, 15).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.