Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 229/4113/19
провадження № 61-15209св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАМОС",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду Донецької області, у складі судді Гонтар А. Л., від 18 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
від 22 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "КАМОС" (далі - СТОВ "КАМОС", Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки загальною площею 5, 19 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладених
07 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і 18 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2007 року між
ОСОБА_5 та СТОВ "КАМОС" (назва до
перейменування - СТОВ "Ім. С. М. Кірова") укладено договір оренди належної ОСОБА_5 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, який був зареєстрований
20 серпня 2009 року у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 04.08.170.00095. Договір укладено на 15 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і в порядку спадкування вказана земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 .
У травні 2019 року позивачу стало відомо про передачу зазначеної земельної ділянки спадкоємцями ОСОБА_5 у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 100 років.
Позивач стверджував, що як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання договорів, які порушують його права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 лютого
2020 року позовні вимоги СТОВ "КАМОС" задоволено.
Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,19 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 18 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований Костянтинівською міською радою 04 березня 2019 року, номер запису про державну реєстрацію 45797592.
Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки площею 5,19 га кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 07 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який зареєстрований Костянтинівською міською радою 14 грудня 2017 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що укладення оспорюваних договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суперечить вимогам частини першої статті 95 Земельного кодексу (далі - ЗК України), частини першої статті 25 Закону України від 06 жовтня 1998 року
№ 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), Закону України
від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту у обраний ним спосіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Колегією суддів враховано, що смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки разом із правом власності на землю до спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в договорі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, набувши в порядку спадкування право власності після смерті ОСОБА_5, кожен на 1/2 частину спірної ділянки, із заявою до СТОВ "КАМОС" про розірвання договору не звертались.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій в жовтні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог СТОВ "КАМОС" в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням поданих доповнень, мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18, постановах Верховного Суду України
від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14, від 03 вересня 2014 року у справі
№ 6-94цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16.
Представник заявника в апеляційному суді ставив під сумнів відповідність поданих позивачем копій договору оренди землі від 01 листопада 2007 року та протоколу СТОВ "Ім. С. М. Кірова" № 2 від 18 листопада 2015 року їх оригіналам та наявність оригіналів вказаних документів. Однак, всупереч вимог статей 77-79, частин першої, восьмої-десятої статті 83, статті 89, частин п`ятої-шостої статті 95, статей, 177, 185, 266, частини третьої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), висновок Верховного Суду щодо застосування яких відсутній, суди встановили факт укладення між ОСОБА_5 та СТОВ "КАМОС" договору оренди землі саме 01 листопада 2007 року на підставі копій письмових доказів, оригінали яких суду не надані.
Крім того, апеляційний суд не встановив факту порушення або невизнання прав, свобод чи інтересів СТОВ "КАМОС" з боку відповідачів.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких погодились із доводами касаційної скарги ОСОБА_3, з огляду на те, що судам не було надано доказів укладення між ОСОБА_5 та СТОВ "КАМОС" договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0144 та існування державної реєстрації права оренди позивача на цю земельну ділянку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 137607, виданого 08 червня 2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області, ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 5, 19 га кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, розташована на території Новобахмутівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
01 листопада 2007 року між ОСОБА_5 та СТОВ "Ім. С. М. Кірова" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_5, строком на 15 років, передала СТОВ "Ім. С. М. Кірова" в оренду земельну ділянку площею 5,19 га, яка знаходиться на території Новобахмутської сільської ради.
Державну реєстрацію договору оренди землі, між СТОВ "Ім. С. М. Кірова" та ОСОБА_5 проведено Ясинуватським районним відділом Донецької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель 20 серпня 2009 року вчинено запис № 04.09.170.00095.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку.
Належну ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 1425583100:02:000:0144 в рівних частках (по 1/2 кожен) успадкували
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судами встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за договором оренди
від 01 листопада 2007 року отримувала від позивача грошові кошти і товар (пшеницю).
07 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), відповідно до якого
ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 в користування 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради, кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, строком на 100 років.
18 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договірпро встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), відповідно до якого
ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в користування 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради, кадастровий номер 1425583100:02:000:0144, строком на 100 років.
Державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договорів
від 07 грудня 2017 року та від 18 січня 2019 року проведено державним реєстратором Костянтинівської міської ради Донецької області 14 грудня 2017 року та 04 березня 2019 року відповідно.
Позиція Верховного Суду
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).