Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1715/21650/12
провадження № 61-18700св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В., від 12 листопада 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Ореховської К. Е., від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності на наступних умовах:
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали, що квартира
АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
2. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 припинено.
3. За належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, право власності на яку переходить до
ОСОБА_1 , остання сплачує ОСОБА_2 компенсацію у розмірі
240 тис. грн. Компенсація сплачується ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до підписання мирової угоди. Підписанням мирової угоди ОСОБА_2, в особі представника за довіреністю
ОСОБА_4 , підтверджує факт отримання всієї суми коштів та відсутність претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 .
4. За ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
5. Позивач та відповідач стверджують, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Ця угода набуває чинності з моменту затвердження її місцевим судом м. Рівне і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача та відповідача підтримали клопотання про визнання мирової угодита закриття провадження у справі на умовах, зазначених в добровільно і власноручно підписаній сторонами мировій угоді, надали пояснення, що мирова угода не порушує інтереси сторін, наслідки визнання мирової угоди та закриття провадження у справі позивачу і відповідачу відомі і зрозумілі, а тому клопотання про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі в порядку статті 175, пункту 4 частини першої статті 205 ЦПК України, 2004 року, підлягає до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого
2013 року скасовано. Справу направлено до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час укладення оскаржуваної ухвали Рівненського міського суду від 11 лютого 2013 року про визнання мирової угоди власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_2 ), а тому укладенням мирової угоди було порушено права та інтереси ОСОБА_6, яка не була залучена до участі у справі та відповідно до укладення мирової угоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_3 , в якійзаявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставою для скасування оскарженого судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, невідповідність судових рішень правовому висновку Верховного Суду висловленому у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах
Заявник стверджує, що згідно довіреності від 18 жовтня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Качан О. О., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником в судових органах влади України будь-якої ланки, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу та/чи потерпілому. ОСОБА_2 був залучений до участі у цій справі та знав про її розгляд, однак оскаржив ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди лише через сім років, належним чином не обґрунтувавши підстави для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції. Апеляційний суд не мав достатніх підстав для відкриття апеляційного провадження з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року, заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру на момент укладення мирової угоди, що спростовує висновок апеляційного суду про порушення її прав, як особи, яку не було залучено до участі у цій справі. Висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про скасування ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року із направленням справи до міського суду для продовження розгляду. Апеляційним судом встановлено, що на момент укладення мирової угоди та її затвердження судом першої інстанції власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була ОСОБА_6, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 1715/21380/12 та не спростовано позивачем, а також її представником.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в особі представника за довіреністю ОСОБА_4, про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності на наступних умовах:
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали, що квартира
АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
2. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 припинено.
3. За належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, право власності на яку переходить до
ОСОБА_1 , остання сплачує ОСОБА_2 компенсацію у розмірі
240 тис. грн. Компенсація сплачується ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до підписання мирової угоди. Підписанням мирової угоди ОСОБА_2, в особі представника за довіреністю
ОСОБА_4 , підтверджує факт отримання всієї суми коштів та відсутність претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 .
4. За ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
5. Позивач та відповідач стверджують, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Ця угода набуває чинності з моменту затвердження її місцевим судом м. Рівне і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності закрито.
Не погодившись із ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року, ОСОБА_2 у липні 2020 року звернувся із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ОСОБА_7 на момент винесення оскарженої ухвали міського суду про затвердження мирової угоди являлася власником квартири АДРЕСА_1, що встановлено судовими рішеннями у справі № 1715/21380/12, які набрали законної сили, а тому мирова угода суперечить положеннями частин першої, п`ятої статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент визнання судом мирової угоди).
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року ОСОБА_2 стверджував, що участі у розгляді цієї справи не брав, оскільки знаходився в місцях позбавлення волі, із представником, що брав участь у справі від його імені, не контактував, а про наявність оскарженої ухвали дізнався у липні 2020 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2013 року у справі № 1715/21380/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним договору дарування, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2007 року по вересень 2010 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 03 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Онищук Д. І. та зареєстрований в реєстрі за № 256.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).