Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 607/21758/19
провадження № 61-18513св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільська міська рада,
особи, які подавали апеляційні скарги: спілка співвласників майна колгоспу "Озернянський", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ходоровського М. В.,
Бершадської Г. В., Гірського Б. О., від 16 листопада 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Маючи намір приватизувати зазначену квартиру, він звернувся до Тернопільської міської ради із заявою щодо прийняття до комунальної власності зазначеного гуртожитку, у якому знаходиться його квартира, однак листом Тернопільської міської ради від 07 серпня 2019 року йому відмовлено у задоволенні заяви, оскільки власником гуртожитку був колгосп "Озернянський", який ліквідовано в 2007 році, що унеможливлює передачу гуртожитку на баланс міської ради. Позивач вказував, що відкрито та безперервно володіє більше десяти років квартирою і не вживав заходів, спрямованих на приховування факту володіння нею.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею 27,3 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Сливки Л. М., від 27 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею 27,3 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач добросовісно та відкрито користується спірною квартирою протягом більше 10 років, при цьому право власності на житловий будинок, в якому знаходиться квартира, зареєстровано за колгоспом " Озернянський ", який припинив свою діяльність. Районний суд також виходив із того, що визнання права власності за позивачем на спірну квартиру не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки вимог щодо повернення зазначеного нерухомого майна заявлено не було.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційні скарги спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" та ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що гуртожиток, в якому знаходиться спірна квартира, включений до резервного майнового фонду спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський", а тому підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру за набувальною давністю відсутні. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач користується спірною квартирою на належній правовій підставі з народження. Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що Тернопільська міська рада не є відповідальною особою за вимогами позивача, оскільки зазначена квартира не перебувала у її власності чи користуванні Тернопільської міської ради.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі Тернопільська міська рада просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2020 року та визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю
на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 31,2 кв. м, житловою площею
27,3 кв. м, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що спілка співвласників майна колгоспу "Озернянський" не являється юридичною особою та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є власником спірного нерухомого майна. Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17, та не перевірив правоздатність спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський". Тернопільська міська рада стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі колгоспом " Озернянський " будь-якого майна спілці співвласників майна колгоспу "Озернянський". Також посилається на те, що відповідно до положень законодавства об`єкти соціальної сфери, до яких, на думку заявника, належить гуртожиток, не підлягали включенню до пайового фонду та паюванню в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що спілка співвласників майна колгоспу "Озернянський" не являється юридичною особою, а тому не може бути суб`єктом цивільних правовідносин. ОСОБА_1 зазначає, що інформація про правонаступників колективного господарства "Озернянський" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня. Також зазначає, що спілкою не надано доказів щодо державної реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно. На думку позивача, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що з 2007 року і по теперішній час у спірного гуртожитку відсутні власники, а ним надано належні та достовірні докази, необхідні для застосування положень статті 344 ЦК України. Зазначає, що ним правильно визначено відповідача, оскільки спірний гуртожиток як об`єкт соціальної сфери мав бути переданий на баланс Тернопільської міської ради в силу положень законодавства.
Ухвалами Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами.
Короткий зміст відзиву на касаційні скарги
У відзиві на касаційну скаргу спілка співвласників майна колгоспу "Озернянський" просить залишити касаційні скарги Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого 04 липня 2000 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, житлове
приміщення - гуртожиток, загальною площею 403,9 кв. м, розташований по АДРЕСА_2 , зареєстрований на праві власності за колгоспом " Озернянський " на підставі рішення арбітражного суду Тернопільської області від 02 березня 2000 року у справі № 3/122-699, про що здійснено запис в реєстрову книгу за № 1133.
Розпорядженням Тернопільської міської ради № 61 від 15 травня 2012 року "Про присвоєння адресного номера гуртожитку колгоспу "Озернянський" житловому приміщенню - гуртожитку, загальною площею 403,9 кв. м, що згідно реєстраційного посвідчення від 04 липня 2000 року зареєстрований на праві власності за колгоспом " Озернянський " по
АДРЕСА_2 , присвоєно адресний номер:
АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань колгосп "Озернянський" припинив свою діяльність 26 грудня 2007 року.
11 квітня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на квартиру
АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_1 .
На звернення ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради із проханням про прийняття у комунальну власність міста гуртожитку по АДРЕСА_2 листом Тернопільської міської ради від 07 серпня 2019 року № 10981/02Т відмовлено у задоволенні його звернення та повідомлено, що для здійснення процедури прийняття у комунальну власність міста гуртожитку по АДРЕСА_2 необхідне надання власником житла або уповноваженим представником житла переліку документів, а саме: інвентарну справу, акт прийняття в експлуатацію, технічний паспорт, план інженерних мереж, правовстановлюючий документ на об`єкт передачі, довідку про балансову вартість, акт обстеження комісії.
Згідно довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 05 вересня
2019 року № 27 в список для приватизації квартири АДРЕСА_1 включено ОСОБА_1 . Житлові чеки не використовувалися.
ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1
з народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Квартира була надана користування його батькові у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із Тернопільським міжрайонним підприємством по виробництву яловичини.
Рішенням Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 17 серпня 2007 року № 554 зареєстровано спілку співвласників майна колгоспу "Озернянський".
Згідно з протоколом № 2 від 02 квітня 2006 року зборів уповноважених спілки співвласників майна колгоспу "Озернянський" вирішено включити до резервного майнового фонду гуртожиток по
АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
У пункті 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).