Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 383/49/19
провадження № 61-17242св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Єгорової С. М., Кіселика С. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 2005 року він і відповідачка проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Зазначав, що за час спільного проживання у них народилися троє дітей, які перебувають на його утриманні.
12 травня 2006 року сторони набули у власність житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1, право власності на який оформлено за відповідачкою.
Зазначав, що вказаний будинок придбаний за його кошти, отримані від продажу належного йому майна та зароблені ним особисто.
Ураховуючи, що відносини між сторонами погіршилися, їхнє спільне проживання є неможливим та існує ймовірність того, що відповідачка виявить намір виселити його зі спірного будинку, який є його єдиним житлом, просив:
- встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу;
- визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 травня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участі у витратах на утримання спірного житлового будинку. При цьому періодичне спільне проживання сторін і реєстрація місця проживання у спірному будинку не є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року скасовано та ухвалено про задоволення позову ОСОБА_1 .
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 станом на12 травня 2006 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2005 року до 12 травня 2006 року - часу придбання спірного будинку. Вказаний факт підтверджується реєстрацією їх спільного проживання на АДРЕСА_2 із березня 2005 року, спільним вихованням сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також реєстрацією позивача у придбаному будинку на АДРЕСА_1 з 24 листопада 2006 року.
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_2 зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд безпідставно не врахував відсутність доказів, які підтверджують ведення сторонами спільного господарства, спільного бюджету, витрат і ряду інших ознак, притаманних для сім`ї. З січня 2006 року вона фактично проживала на АДРЕСА_3 ; дана обставина визнана позивачем у суді першої інстанції. На момент придбання спірного будинку сторони разом не проживали. Вона зареєструвала позивача у цьому будинку через шість місяців після його купівлі.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову на підставі належним чином оцінених доказів, урахував пояснення його та його представника про те, що сторони дійсно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, виховують спільних дітей - трьох синів, придбали спільне майно, здійснювали будівельні роботи у спірному будинку, утримували пасіку, від якої мали спільний дохід, турбувалися один про одного.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Суди встановили, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей: - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
12 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та земельну ділянку розміром 0,4078 га на АДРЕСА_1, вартістю 7 000,00 грн.
У вказаному житловому будинку з 06 червня 2006 року зареєстрована
ОСОБА_2 , а з 24 листопада 2006 року зареєстрований ОСОБА_1 (позивач).
ОСОБА_2 визнала, що сторони спільно проживали однією сім`єю із червня
1997 року до грудня 1998 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності спільного проживання сторін однією сім`єю з березня 2005 року до 12 травня
2006 року - часу придбання спірного будинку, що підтверджується реєстрацією їх спільного проживання на АДРЕСА_2 із березня
2005 року, спільним вихованням сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також реєстрацією позивача у придбаному будинку на АДРЕСА_1 з 24 листопада 2006 року.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком апеляційного суду з огляду на наступне.