Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 336/5851/18
провадження № 61-2835св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Запорізька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Керуюча компанія "Мрія", Державне підприємство "Дніпровське" Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Запорізька міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням.
Позов мотивований тим, що будинок АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
На підставі рішення Шевченківської районної ради народних депутатів від 20 жовтня 1983 року № 297 квартира АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м., жилою - 13,5 кв.м. була включена до числа службової житлової площі військового радгоспу "Дніпровський".
25 листопада 1983 року радгоспу "Дніпровський" виконавчим комітетом Запорізької міської ради був виданий службовий ордер.
У зазначеній службовій квартирі була зареєстрована ОСОБА_2, разом із дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На цей час ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 померли. В квартирі залишився зареєстрованим ОСОБА_1, який ніколи не мав трудових відносин ані з радгоспом "Дніпровський" Міністерства оборони України, ані з Державним підприємством "Дніпровське" Міністерства оборони України (далі - ДП "Дніпровське"), яке є правонаступником військового радгоспу "Дніпровський" Міністерства оборони України і, таким чином, в нього не виникли підстави та право проживання в спірному службовому жилому приміщенні.
Відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 22 грудня 2011 року № 554 "Про затвердження актів приймання передачі з державної власності до комунальної власності об`єктів житлового фонду, які знаходяться на балансі військового радгоспу "Дніпровський" Міністерства оборони України було оформлено право комунальної власності на об`єкти житлового фонду, які знаходяться на балансі військового радгоспу "Дніпровський" Міністерства оборони України, у тому числі і на будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26 серпня 2016 року № 494 спірний будинок був переданий від МКП "Основаніє" в господарське відання КП "Наше місто" Запорізької міської ради.
На підставі актів про не проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, наданих КП "Дніпровське" за участю представника КП "Наше місто" у вересні 2016 року Запорізька міська рада звернулась з позовом до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4 . Рішенням суду від 22 березня 2017 року позовні вимоги Запорізької міської ради були задоволені частково, були усунені перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї ОСОБА_4
20 квітня 2018 року та 23 травня 2018 року, для встановлення факту щодо проживання або не проживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації, фахівцем по роботі з абонентами ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" ОСОБА_6 було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 та опитані сусіди.
Також факт не проживання ОСОБА_1 підтверджується актом державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя від 11 травня 2018 року, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_4 самостійно виселився з квартири АДРЕСА_1 . Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 відсутній в спірній квартирі, державним виконавцем здійснено опис майна, яке знаходилось у квартирі та накладено арешт, будинок було закрито на замок та опечатано.
Крім того, листом від 28 серпня 2018 року № 78 ДП "Дніпровське" надано інформаційну відповідь на запит слідчого в рамках кримінальної справи № 12016080080003184, щодо перетину кордону ОСОБА_1 за період часу з 01 січня 2014 року по 13 квітня 2018 року, яка підтверджує факт виїзду ОСОБА_1 за межі України та його неповернення на час звернення до суду.
Місце знаходження ОСОБА_1 не відомо.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:
визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1,
зобов`язати департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради зняти його з реєстрації за вищевказаною адресою.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в задоволенні позову Запорізької міської Ради до ОСОБА_1, треті особи: Керуюча компанія "Мрія", ДП "Дніпровське" Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської Ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на законних підставах зареєстрований у спірній квартирі, ніколи не втрачав до неї інтересу, причини його не проживання у ній є поважними у зв`язку з працевлаштуванням за кордоном.
Встановивши, що причини не проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі пов`язані із його працевлаштуванням в іншій країні, а отже є поважними, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втрати право користування службовим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 лютого 2020 року ДП "Дніпровське" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами невірно застосовані норми статей 71,72 ЖК УРСР, оскільки користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. ОСОБА_1 не несе обов`язків, що випливають з договору найму жилого приміщення, не користується квартирою, повністю припинив нести обов`язки з її утримання, не сплачує витрати за житлово-комунальні послуги. Факт реєстрації на законних підставах у спірній квартирі і факт не втрати до неї інтересу з боку відповідача не передбачені диспозицією статей 71, 72 ЖК УРСР. Факт працевлаштування відповідача за кордоном встановлений судом першої інстанції на підставі припущення та не підтверджується належними та допустимими доказами. Позивач надав належні докази на підтвердження не проживання відповідача у спірному житлі. Відповідач незаконно передав у користування та розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірну службову квартиру. Відповідач особисто до суду не з`являвся, що свідчить про його відсутність в Україні. Суди не надали належної оцінки доказам позивача, а саме інформації з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "АРКАН", згідно відомостей якої відповідач приїздив до України в період з 01 січня 2014 року по 13 квітня 2018 року лише три рази на декілька днів. Суди не з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки зібраним доказам, не оцінили їх належність, допустимість, достовірність, також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, не встановили правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин. Відзив на апеляційну скаргу поданий та підписаний невідомою особою. Трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та роботодавцем в якості доказу до суду першої інстанції не подавався, поданий до суду апеляційної інстанції з порушенням норм ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.