Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 638/13747/16-ц
провадження № 61-898св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
та касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року у складі судді Шестака О. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення депозитного вкладу та нарахованих відсотків.
Позов мотивований тим, що між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договори від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218557 вклад "Копілка" на суму 17 USD та від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218671 вклад "Копілка" на суму 900 EUR на строк шість місяців - до 21 січня 2012 року включно.
Наприкінці 2014 року, в зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим, відповідач заблокував його рахунки та припинив нарахування відсотків.
23 лютого 2016 року він звернувся до головного офісу Банку з заявою про розірвання договорів та повернення депозиту з відсотками. 10 березня 2016 року відповідач відмовив у виплаті коштів.
Просив стягнути суми банківських вкладів в розмірі 17 USD з невиплаченими відсотками 11664,96 USD згідно договору від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218557 вклад "Копілка" та 900 EUR з невиплаченим відсотками 1898,13 EUR згідно договору від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218671 вклад "Копілка", а також судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Справа переглядалась судами неодноразово.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу в розмірі 17 доларів США з процентами у розмірі 11 664,96 доларів США; суму банківського вкладу в розмірі 900 Євро з процентами у розмірі 1 898 Євро.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності існування між сторонами договірних правовідносин за договорами вкладу. Відмова АТ КБ "ПриватБанк" у поверненні позивачу належних йому грошових коштів суперечить вимогам статті 41 Конституції України, статті 1068 ЦК України, умовам договорів і є порушенням прав позивача.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами розмір депозитних вкладів та нарахованих процентів.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при новому розгляді справи слід надати належну оцінку доказам поданим сторонами, встановити дійсний розмір депозитних вкладів при доведенні укладення договорів, нарахованих процентів, строк дії договорів і розмір процентної ставки за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договорів, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приват Банк" задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2017 року змінено.
Зменшено розмір невиплачених відсотків, стягнутих з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218557 з 11664 долари США 96 центів до 6,15 доларів США.
Зменшено розмір невиплачених відсотків, стягнутих з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 21 липня 2011 року № SAMDN 28000718218671 з 1898,13 євро до 282,25 євро.
Зменшено розмір судового збору, стягнутого з ПАТ КБ "Приватбанк" в дохід держави суму судового збору з 3 492,77 грн до 2169,85 грн.
Компенсовано АТ КБ "Приватбанк" за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у сумі 2887,10 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин. Враховуючи те, що договір банківського вкладу не було розірвано, а невиконання його умов допущено саме відповідачем, нарахування відсотків у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу суперечитиме умовам укладеного між сторонами договору та нормам ЦК України. Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ "ПриватБанк", то згідно зі статтями 526, 631, 651, 653, 1058, 1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами. Розмір відсотків, що підлягає стягненню має вираховуватися зі ставок 7,25 % та 6,25 % річних для вкладів у доларах та євро та становить 6,15 доларів США та 282,25 євро відповідно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що факт наявності у вкладника оригіналів договору та платіжного документу може доводити лише обставини щодо укладання договору банківського вкладу та не є належним доказом не виконання банком умов договору щодо повернення коштів за договором банківського вкладу - до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим у 2014 році.
Договори, які є предметом спору у даній справі мали свою дію до 21 січня 2012 року. Таким чином, строки дії договорів закінчилися до прийняття Національним Банком України Постанови № 260 від 06 травня 2014 року "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", а саме - до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ "Приватбанк" на території АРК.
Позивач повинен довести, що кошти дійсно перебувають на рахунку на час розгляду справи судом та вони не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ "Приватбанк" на території АР Крим у 2014 році.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач лише формально заявив вимогу про стягнення 17 доларів та 900 євро, а решту як проценти, оскільки він вносив на депозитні рахунки власні кошти, що підтверджується належними доказами. Натомість внаслідок того, що позивач некоректно сформулював позовні вимоги, суд апеляційної інстанції відмовив у повернені належних йому грошових коштів, що вносились на депозитні рахунки, у повному обсязі, чим порушив конституційне право ОСОБА_1, оскільки в статті 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Апеляційний суд повинен був вийти за межі позовних вимог та вирішити незаявлену вимогу, а саме стягнути внески ОСОБА_1 на депозитний рахунок у розмірі 7 270 доларів США та 1500 євро, сума яких врахована до суми процентів за позовними вимогами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк". У задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року відмовлено.
У березні 2020 року матеріали цивільної справи № 638/13747/16-ц надійшли до Верховного Суду та 06 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційних скаргих, з таких мотивів.
Суди встановили, що 21 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір № SAMDN28000718218557 "Вклад "Копилка" на суму вкладу 17 USD строком 6 місяців по 21 січня 2012 року включно та процентною ставкою по вкладу 7,25 % річних.
21 липня 2011 року між сторонами укладено договір № SAMDN28000718218671 "Вклад "Копилка" на суму вкладу 900 EUR строком 6 місяців по 21 січня 2012 року включно за процентною ставкою по вкладу 6,25 % річних.
Умовами Договорів передбачено, що в разі, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, зазначений п. 1 договорів. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При цьому, обчислення нового терміну вкладу і нового мінімального терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу. При продовженні терміну вкладу розрахунок відсотків на кожний новий термін вкладу здійснюється по процентній ставці, що діє в банку для депозитних продовжених вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору. Проценти за черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу. Наступне продовження терміну вкладу здійснюється в такому ж порядку (пункт 5 Договорів).
Листом від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про бажання розірвати вказані договори від 21 липня 2011 року і просив повернути йому вклади з урахуванням поповнень за ними і проценти за весь період дії договорів.
Листом АТ КБ "ПриватБанк" від 10 березня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160226/5613 ОСОБА_1 повідомлено, що з метою отримання компенсації збитків, завданих незаконною анексією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, АТ КБ "ПриватБанк" подало претензію до Російської Федерації, за результатами розгляду якої буде вирішуватись питання виплати коштів, розміщених на рахунках клієнтів відокремлених підрозділів, які знаходяться на окупованій території.
На підставі статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.