ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 343/1498/16-ц
провадження № 61-3805св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар О. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Новичківська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Томин О. О., Мелінишин Г. П., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 та просила визнати недійсним і скасувати заповіт ОСОБА_3 від 13 липня 2001 року на користь ОСОБА_4 та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння, будинок, спадкове майно), видане на ім`я ОСОБА_4 Долинською міською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 03 липня 2002 року.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що:
- її батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 збудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, прийнятий в експлуатацію 19 січня 1979 року, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вона з народження проживає та зареєстрована в цьому будинку, а її рідний брат ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_2 з початку 1980-х років постійно проживали в м. Мегіон Тюменської області;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_5, на час смерті якої в будинку були зареєстровані та проживали вона з батьком ОСОБА_3, тому відповідно до статті 549 ЦК УРСР вони вступили у володіння та управління належною матері часткою спадкового майна;
- у 1995 році ОСОБА_3 за життя склав нотаріально посвідчений заповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів позивачу ОСОБА_1 ;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим позивач, будучи зареєстрованою та проживаючи в будинку, вступила в управління та володіння спадковим майном, але спадщину не оформила;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_4, про що позивач дізналася в січні 2016 року, а в травні 2016 року вона дізналася, що 13 липня 2001 року її батько склав інший заповіт на користь її брата.
Уважаючи заповіт батька на користь брата посвідченим з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, оскільки він складений та посвідчений 13 липня 2001 року секретарем Новичківської сільської ради в приміщенні сільської ради, коли цього дня батько перебував на стаціонарному лікуванні в Долинській ЦРЛ, і з історії хвороби відомо, що він не вибував зі стаціонару лікарні, а також оскільки підпис у заповіті поставлений не у графі "підпис", а впоперек аркуша і візуально не схожий на підпис її батька, просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду від 10 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустила позовну давність, про застосування наслідків чого просила відповідач, та не довела в установленому законом порядку факт прийняття спадщини після смерті матері, порушення визначеного законом порядку складення та посвідчення заповіту ОСОБА_3 від 13 липня 2001 року, а вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину є похідною від вимоги про визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково, рішення Долинського районного суду від 10 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним в 1/6 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серії АЕК №462371) від 03 липня 2002 року, видане державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Белей Е. І. на ім`я ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за №Д-800. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд, установивши, що будинок був об`єктом спільної сумісної власності батьків позивача, і після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері на підставі статей 535, 549 ЦК УРСР вона та її батько успадкували половину будинку, вступивши у володіння спадковим майном, уважав, що батько з урахуванням обов`язкової частки успадкував 2/3, а позивач 1/3 спадкової маси, що відповідно становило 2/6 та 1/6 частини будинку.
На момент смерті батька позивача 22 липня 2001 року він був власником 5/6 частин будинку, а тому видане брату позивача свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння в цілому порушує права позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання заповіту недійним, апеляційний суд, вважав, що даним правочином не порушено права позивача на належні їй після смерті матері частину спірного домоволодіння та що відсутні підстави вважати, що при складенні заповіту було порушено вимоги закону.
Уважаючи непропущеною позовну давність, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 про оспорювані заповіт і свідоцтво довідалася лише після смерті брата.
Аргументи учасників справи
30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року.
У касаційній скарзі позивач просить рішення апеляційного суду скасувати як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, мотивуючи касаційну скаргу тим, що:
- апеляційний суд не навів обґрунтування з приводу її доводів про визнання заповіту, складеного хворим батьком на ім`я брата, недійсним, адже батько був фактично сліпим і перебував у лікарні, самостійно не пересувався, що унеможливлює складення ним такого заповіту;
- позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, оскільки проживала разом з ним, доглядала його в останні дні життя та залишилася проживати у будинку після його смерті;
- апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права при визначенні частки позивача у спадковому майні після смерті матері.
21 грудня 2017 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним у 1/6 частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом (серії АЕК №462371) від 03 липня 2002 року.
14 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому він просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити рішення суду першої інстанції без змін з таких мотивів:
- позивач пропустила позовну давність за цим позовом, оскільки їй було відомо про існування складеного ОСОБА_3 заповіту на ім`я її брата та про наявність свідоцтва про право власності, виданого на ім`я її брата;
- аргументи позивача про те, що ОСОБА_3 фізично не міг скласти спірний заповіт, не підтверджені належними та допустимими доказами і не можуть бути прийняті судами;
- апеляційний суд при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог, що суперечить нормам процесуального права.
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу представника ОСОБА_2, в якому вона просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справа за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 призначена до судового розгляду.
Постановою Верховного Суду від 03 березня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасовано і передано справу в указаній частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батьки позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому побудували та ввели в експлуатацію будинок.
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживала з батьками, та ОСОБА_4, який зареєстрований і проживав у Російській Федерації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, на час її смерті у будинку були зареєстровані та проживали її чоловік ОСОБА_3 та донька - позивач.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Долинської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1979 року № 96 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_3 .
13 липня 2001 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області Ямборко Н. Р. і зареєстрований у реєстрі за № 74, яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
03 липня 2002 року ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № Д-800, відповідно до якого ОСОБА_4 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3, яке складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 (далі - будинок), та грошових вкладів з відсотками в Долинському відділенні Ощадного банку та в філії Долинського відділення Ощадного банку, що належали спадкодавцю на підставі ощадних книжок.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у м. Мегіон, Ханти-Мансійський автономний округ, Російська Федерація.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим у м. Мегіон, Ханти-Мансійський автономний округ - Югра, Тюменська область, Російська Федерація 06 липня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1Н-84, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 .