Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 461/3186/16-ц
провадження № 61-14931св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича",
відповідач - прокуратура Львівської області, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича"на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року у складі судді Котельви К. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А .В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича" (далі - ФГ "Бурка В. В.") звернулося до суду із позовом до прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просило стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи прокуратури Львівської області - старшого прокурора відділу управління процесуального керівництва
у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області Сапуцького Р. Я., при розгляді клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2011 року він надіслав до прокуратури Львівської області клопотання про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, а саме: постанови Сокальського районного суду Львівської області від 18 грудня 2005 року, ухвали апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2006 року, постанови судді Верховного Суду України від 26 квітня 2006 року, за результатами розгляду якого 14 березня 2013 року він отримав постанову прокуратури Львівської області від 07 листопада 2013 року про відмову в призначенні розслідування за нововиявленими обставинами, винесену старшим прокурором відділу управління процесуального керівництва
у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області молодшим радником юстиції Сапуцьким Р. Я.
Позивач вважав, що зазначену постанову прийнято незаконно, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного обґрунтування своїх висновків, з порушенням статті 40 Конституції України, статей 400-5, 400-8 КПК України (в редакції 1960 року), внаслідок чого порушено його конституційні права і завдано моральні страждання, які полягали у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за зазначеним позовом на тій підставі, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди зробили висновок, що у справі про відшкодування моральної шкоди, яка розглядається судом в порядку цивільного судочинства, на підтвердження факту неправомірності (незаконності) дій, рішень та/або бездіяльності посадових або службових осіб органів прокуратури, визначених частиною шостою статті 1176 ЦК України, особа, яка вважає, що такими діями (рішеннями) та/або бездіяльністю їй завдано шкоди, повинна надати, зокрема, судове рішення про визнання таких дій (рішень) та/або бездіяльності незаконними, оскільки загальним судам цивільної юрисдикції такі справи непідвідомчі,
а підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Позивач не надав відповідного судового рішення про визнання описаних
в позовній заяві дій (рішень) та/або бездіяльності відповідача неправомірними, що у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю є підставою для відмови
в задоволенні позову ФГ "Бурка В. В." про відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ФГ "Бурка В. В." подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не дослідження судами зібраних у справі доказів, не встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ФГ "Бурка В. В." на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували надання позивачем доказів незаконності дій посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді його клопотання, які суди не спростували; не вказали причини відхилення цих доказів та не виконали обов`язку щодо захисту порушених прав позивача.
Не встановивши обставини, що шкоду зазначеному фермерському господарству завдано не з вини відповідача та права позивача не порушувались, натомість не зазначивши в судових рішеннях надані ним докази, якими доведено вину та незаконність дій прокуратури Львівської області, та не спростувавши їх, суди зробили неправильний висновок про відмову в задоволенні його позову.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від
11 вересня 2013 року у справі № 6- 48цс13, від 01 березня 2017 року у справі
№ 6- 3139цс16, ухвалах колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
16 липня 2014 року у справі № 6-19535св14, від 25 лютого 2015 року у справі
№ 6-25499св14.
Суди не застосували норми Конституції України, як норми прямої дії, та норми статей 16, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, статей 3, 4, 11, 15 ЦПК України, не врахували рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року
№ 12-рп/2001, від 25 листопада 1997 року № 6-зп, від 25 грудня 1997 року
№ 9-зп, від 09 липня 2002 року № 15-рп, а також постанову Пленуму Верховного Суду України.
Оскаржені судові рішення не відповідають вимогам, визначеним статтями 264 - 265, 382 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач надіслав до прокуратури Львівської області клопотання від 16 лютого 2011 року про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами,
а саме: постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 19 жовтня 2005 року, винесеної старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Сав`як ом А. Б., постанови Сокальського районного суду від
08 грудня 2005 року, ухвали апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2006 року, постанови судді Верховного Суду України від 26 квітня 2006 року.
За результатами розгляду клопотання прокурором відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області Сапуцьким Р. Я. винесено постанову про відмову
в призначенні розслідування за нововиявленими обставинами, мотивуючи її відсутністю підстав, передбачених статтею 400-5 КПК України (в редакції 1960 року) для перегляду зазначених судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки при ухваленні вказаних рішень досліджені всі обставини, які мають значення, а також заявником не наведено інших обставин, які не були відомі суду під час прийняття рішень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовною заявою та вирішення справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.