Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 631/322/17
провадження № 61-19061св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року у складі судді Трояновської Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що з 12 серпня 1987 року по 07 грудня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . За час шлюбу вони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Вона у визначений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області від 12 квітня 2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю спору про право між спадкоємцями померлого ОСОБА_4 та ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа, який пройшов державну реєстрацію, на спірний житловий будинок.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 набув право власності на спірний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2001 року, тобто у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, а тому він є спільним майном подружжя і підлягає поділу.
Доказів на підтвердження того, що зазначений житловий будинок було придбано ОСОБА_4 за особисті кошти, матеріали справи не містять.
Заява відповідача та її представника про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки визначальним для висновку про застосування позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюбу, а з часу, коли особа дізналися або повинна буда дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності когось з подружжя.
Майнові права ОСОБА_1 на спірний житловий будинок було порушено після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно позовну давність слід обраховувати з моменту, коли позивач дізналася про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ту обставину, що ОСОБА_2 виявила бажання успадкувати спірний житловий будинок в цілому. А отже, позивач не пропустила строк звернення до суду з позовом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суд першої інстанції не встановив обсяг спадкової маси після померлого ОСОБА_4, не з`ясував, чи були перебудовані та поліпшені житловий будинок та надвірні споруди у період з 2001 по 2019 рік, не встановив ринкову вартість житлового будинку.
Суд першої інстанції у порушення частини четвертої статті 267 ЦК України не застосував наслідки спливу позовної давності.
Позивач не заперечувала, що її колишній чоловік ОСОБА_4 після розірвання шлюбу не надавав їй можливість проживати у спірному житловому будинку, порушуючи її право користування будинком, що є складовою частиною права власності.
Тобто ОСОБА_1 могла довідатися та довідалася про порушення свого права власності саме 07 грудня 2010 року (день розірвання шлюбу) після того, як була позбавлена можливості реалізовувати це право в повному обсязі.
Позивач повинна була довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав до смерті ОСОБА_4 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Нововодолазького районного суду Харківської області.
28 грудня 2019 року справа № 631/322/17 надійшла до Верховного Суду.
Представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 12 серпня 1987 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб, про що Нововодолазьким районним відділом запису актів громадського стану Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 76 та видано свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 .
06 квітня 2001 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М., за умовами якого придбав будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з копію інвентаризаційної справи № 236 на спірний житловий будинок, яка була надана Комунальним підприємством "Нововодолазьке архітектурно- інвентаризаційне бюро", вищевказаний договір у встановленому законом порядку був зареєстрований за місцезнаходженням будинку у Нововодолазькому малому державному підприємстві технічної інвентаризації.
07 грудня 2010 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 79.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 31 березня 2017 року, серія НОМЕР_2 .
За життя ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось і в чому б воно не виражалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що по закону він буде мати право, заповів ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини - Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвської Т. М. від 12 квітня 2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю спору про право між спадкоємцями померлого ОСОБА_4 та ненадання оригіналу правовстановлюючого документу, який пройшов державну реєстрацію, на спірний житловий будинок.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 112 ЦК УРСР (чинного на час набуття прав на спірну квартиру) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
Положеннями статті 22 КпШС України (чинного на час набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.