Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 461/2501/19
провадження № 61-16968св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана Демарчук Наталею Олександрівною, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року в складі судді: Радченка В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О .М., Шеремети Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Позов мотивований тим, що 19 жовтня 1994 батькові позивача ОСОБА_3 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,1 кв.м. 06 березня 1998 року ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1, згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_1, заповідається ОСОБА_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04 серпня 2003 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_1 . Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1208836 від 11 серпня 2003 року, квартира по АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2019 року право власності на квартиру по АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ "Профілактика" державним реєстратором Павлишин Н.-П. А. Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, виданий ОСОБА_1 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю., а також протокол ТОВ "Профілактика", виданий 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю.
Оскільки ОСОБА_1 не відчужував належну йому квартиру на користь інших осіб, то позивач звернувся до Галицького Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 14 березня 2019 року Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140050001213. Оскільки нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, тому що він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною договорів купівлі-продажу, дарування щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір продати дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна, то таке майно підлягає витребуванню від ТОВ "Профілактика" на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 стало відомо про те, що 12 квітня 2019 року о 18:47:53 год приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. перереєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2019 року № 117 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_2
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_1 ;
скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, тобто він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною будь-якого правочину щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна. Таким чином, квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . При відмові в задоволенні вимоги позивача про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначив, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Отже, рішення суду про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є ефективним способом захисту та забезпечить відновлення порушеного права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .. Між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір від 14 червня 2019 року про іпотечний кредит № LVH0GA0000000004. Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 625 000 грн, в свою чергу ОСОБА_2 надала в забезпечення квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Передача квартири в іпотеку підтверджується укладенням іпотечного договору № LVH0GA0000000004/1 від 14 червня 2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Банк в своїх доводах апеляційної скарги не спростовує правильності висновків суду першої інстанції стосовно того, що спірне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з володіння власника ОСОБА_1 на законних підставах, а також що факт передачі такого майна в іпотеку унеможливлює його витребування власником від особи яка заволоділа ним незаконно. Враховуючи ту обставину, що спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, таке майно підлягає витребуванню від ОСОБА_2 не дивлячись на те, що вона передала його в іпотеку.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_5, у якій просило: скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції; судові витрати покласти на позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення рішення було зареєстровано обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином було порушено права АТ КБ "Приватбанк" як іпотекодержателя, однак АТ КБ "Приватбанк" не було залучено до участі у справі. Судами допущено порушення норм процесуального права, не залучено до участі у справі АТ КБ "Приватбанк", що призвело до ухвалення незаконного рішення. Судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме в постанові від 03 квітня 2019 року справа № 754/6442/16-ц, постанові від 03 липня 2019 року справа № 495/9109/17 щодо обов`язкового проведення почеркознавчої експертизи для встановлення обставин незаконного відчуження майна у ОСОБА_1 .
У січні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що на момент підготовчого судового засідання, коли визначалися всі учасники справи, ніхто не міг здогадуватись про те, що всупереч ухвалі про забезпечення позову, з`явиться новий суб`єкт (Банк) із речовими правами на квартиру. Правові позиції Верховного Суду, на які посилається АТ КБ "Приватбанк" в касаційній скарзі, прийняті за інших обставин справи в неподібних правовідносинах.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року у справі № 754/6442/16-ц та від 03 липня 2019 року у справі № 495/9109/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Судами встановлено, що 19 жовтня 1994 батькові позивача - ОСОБА_3 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 58,1 кв.м.
ОСОБА_3 06 березня 1998 року склав заповіт на користь ОСОБА_1, згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_1, заповідається ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
04 серпня 2003 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_1 .