Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 205/2227/17
провадження № 61-3513св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за первісним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування рішення приватного нотаріуса:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна, державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яна Володимирівна,
за зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,Дніпровська міська рада,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна, державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Яна Володимирівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року в складі судді: Скрипник К. О.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування рішення приватного нотаріуса.
Первісний позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 . Спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_1, ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, спадкоємцями після її смерті є її діти, позивачі по справі, які проживали та були зареєстровані зі своїми батьками по день їх смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
28 березня 2017 року позивачі звернулися до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті батьків, а саме, будинок АДРЕСА_2 . Проте при перевірці інформації про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено, що за вказаною адресою міститься реєстрація права власності за ОСОБА_3, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, зареєстрованого 29 грудня 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І. А. У зв`язку з чим постановою від 30 березня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва на спадщину за законом на спірне домоволодіння. Однак, вказана державна реєстрація порушує право позивачів на отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки цивільна справа, як наслідок судове рішення, яке було надано приватному нотаріусу та слугувало підставою державної реєстрації в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська не перебувала.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:
визнати в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за кожним по Ѕ частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м;
скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 18404635, індексний номер: 33274302 від 29 грудня 2016 року, на житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1138494512101, за ОСОБА_3 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я. В., про визнання права власності на нерухоме майно.
Зустрічний позов мотивований тим, що влітку 2016 року ОСОБА_3 мав на меті придбати у власність земельну ділянку в Новокодацькому районі м. Дніпра. В мережі "Інтернет" він знайшов відповідне оголошення, зателефонував та домовився про зустріч. Наступного дня зустрівся з ОСОБА_7, уточнивши всю інформацію передав йому необхідні документи. Згодом при зустрічі ОСОБА_7 передав йому рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, з яким 27 грудня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Зайченко І. А. для реєстрації відповідного права власності, яке було зареєстровано, про що видано витяг. Маючи на руках всі документи, які підтверджують право власності відповідач почав будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою були руїни, одна розвалена стіна та навколо були дерева.
ОСОБА_3 просив:
визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за кожним на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 18404635, індексний номер: 33274302 від 29 грудня 2016 року, на житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1138494512101, за ОСОБА_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
домоволодіння АДРЕСА_2 належало на праві власності ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 січня 1994 року, виданого Другою дніпровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-465, зареєстроване в КП "ДМБТІ" ДОР та записано в реєстрову книгу № 569 за реєстровим № 60. Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом мають право на спадкування кожний по 1/3 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина на 1/3 частину спірного будинку, тобто спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають право на спадкування кожний по 1/6 частині вищезазначеного домоволодіння. Враховуючи, що позивачами, як спадкоємцями за законом, вжито усіх передбачених законом заходів для прийняття спадщини, але у встановленому законом порядку останні спадщину отримати не мають можливості, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, та матері ОСОБА_6, право власності на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м та визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, та матері ОСОБА_6, право власності на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м, та первісні позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;
постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 у видачі на їх ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння АДРЕСА_2, у зв`язку з реєстрацією вищезазначеного домоволодіння за іншою особою, оскільки при перевірці інформації про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було виявлено, що за адресою: АДРЕСА_2, міститься реєстрація за ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, зареєстрованого приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А (Т. 1, а. с.147 на звороті, 148). 29 грудня 2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33274302, приватний нотаріус ДМНО Зайченко І. А. зареєструвала спірний житловий будинок за ОСОБА_3, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, суддя Остапенко Н. Г., справа № 205/8250/16, 2/205/4132/16, рішення набрало чинності 12 грудня 2016 року (Т. 1, а. с. 24). В матеріалах справи міститься копія рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року у справі № 205/8250/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання договору дійсним та визнання права власності, яким визнано виконаним та дійсним договір купівлі-продажу будинку загальною площею 95,25 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 07 серпня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_3 право власності на вищезазначений будинок (Т. 2, а. с. 23 - 24). На підставі даного рішення 29 грудня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірний будинок. Разом з тим, згідно листа Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2018 року, відповідно до даних автоматизованої системи документообігу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська станом на 24 липня 2018 року позовних заяв від ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання договору дійсним до суду не надходило, за єдиним унікальним номером 205/8250/16, який зазначений на копії рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, зареєстровано справу між іншими сторонами щодо іншого предмету спору (Т. 2. а. с. 40). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судом перевірено зміст рішення по справі № 205/8250/16, яка перебувала в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, наявне в Єдиному державному реєстру судових рішень, та з`ясовано, що воно ухвалювалось по справі за іншим позовом та між іншими особами, а саме, АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості. Отже, дані докази та встановлені обставини свідчать про те, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року по справі № 205/8250/16, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірний будинок, в дійсності не ухвалювалось, відтак неіснуюче рішення суду не може бути визнано підставою для визнання права власності за останнім на майно;
тому суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 18404635, індексний номер: 33274302 від 29 грудня 2016 року, на житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею - 95,25 кв. м та житловою - 52,68 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1138494512101, за ОСОБА_3, як таке, що прийнято всупереч чинному законодавству. ОСОБА_3 не мав права подавати приватному нотаріусу заяву про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а нотаріус не мала законних підстав здійснювати таку реєстрацію на підставі неіснуючого рішення суду, не перевіривши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в Реєстрі електронної копії такого рішення, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами, який виник у державних реєстраторів після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 08 вересня 2016 № 594, а саме: 14 вересня 2016 року;
відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. ОСОБА_3 не доведено, що діями позивачів порушуються його законні права та інтереси, які би підлягали судовому захисту. Крім того, встановлені обставини, а саме те, що судове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірне домоволодіння, в дійсності не ухвалювалось, відтак неіснуюче рішення суду не може бути визнано підставою для визнання права власності за ОСОБА_3 . Тому суд першої інстанції зробив висновок, що немає законних та правових підстав для визнання права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_3, у зв`язку із чим зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6 та їх діти ОСОБА_1, ОСОБА_2, які прийняли спадщину вчасно, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, оскільки проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на момент його смерті. ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом, мають право на спадкування та успадкували кожний по 1/3 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1, ОСОБА_2, які прийняли спадщину фактично, оскільки постійно проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини;
доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 купував не будинок, а зруйноване домоволодіння, де відбудував новий будинок, в якому наразі ведеться реконструкція, колегія суддів відхилила, оскільки на підтвердження зазначених доводів не надано жодних доказів, крім того, судом першої інстанції неодноразово роз`яснювалося про необхідність надати суду належним чином посвідчену копію рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, однак належним чином посвідчену копію рішення з печаткою суду так і не було надано;
доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачами жодного документу про підтвердження права власності спадкодавця на будинок або земельну ділянку спростовується матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про право на спадщину за законом (том 1, а. с.17);
доводи апеляційної скарги, що судом не враховано повні витрати на будівництво, адже будинок будувався заново необґрунтовані, оскільки обов`язок доказування лежить на учасниках процесу, чим ОСОБА_3 не скористався та не надав відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин;
апеляційний суд вказав, що відмовляючи в задоволені зустрічних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не доведено, що діями позивачів порушуються його законні права та інтереси, які би підлягали судовому захисту. Крім того, встановлені вище обставини, а саме, що судове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірне домоволодіння, в дійсності не ухвалювалось, відтак неіснуюче рішення суду не може бути визнано підставою для визнання права власності за ОСОБА_3 та наявних будь-яких порушених його прав. Тому колегія суддів повністю погодилася з висновком суду першої інстанції в цій частині.
Аргументи учасників справи
21 лютого 2020 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_4, у якій просив скасувати оскаржені рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
на момент відкриття спадщини, спадкодавцям - ОСОБА_5, а в подальшому ОСОБА_6 належало майно, яке складалось лише з дерев`яного житлового будинку АДРЕСА_2, житловою площею 29,7 кв. м, тобто зовсім інше майно, і яке є спадковою масою, ніж на яке позивачами заявлені позовні вимоги. Про це свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 січня 1994 року, видане Другою дніпровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №1-465;
суди взагалі не звернули на увагу і не дали належної оцінки всім існуючим в матеріалах справи доказам, як і наданого позивачами звіту про оцінку майна, а саме: житловому будинку, загальної площею 48,50 кв. м, житловою площею 29,70 кв. м з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
за клопотанням представника ОСОБА_3 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська постановлена ухвала від 15 лютого 2018 року, якою витребувало з КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ДОР інформацію стосовно всіх зареєстрованих прав (історію) на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, вимоги суду першої інстанції були проігноровані, інвентаризаційна справа щодо вказаного нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, так і не була надана. Суд першої інстанції ніяк не відреагував на ігнорування його вимоги щодо витребування доказів й продовжив розгляд справи. Таким чином, суд першої інстанції не ознайомився з інвентаризаційною справою щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а тому не встановив хто є власником майна, технічні характеристики будинку, яка площа новозбудованої будівлі, і взагалі не встановив інформацію щодо новобудови.
тому суди не надали оцінки всім наданим позивачами та існуючими в матеріалах справи доказам, та взагалі залишили поза увагою беззаперечні факти, які спростовують позовні вимоги, зокрема, свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 січня 1994 року, видане Другою дніпровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №1-465, та звіт про оцінку майна від 16 травня 2017 року.
не взяли до уваги суди й інші обставини справи, на які неодноразово наголошувалось, зокрема, про те, що на місці земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, фактично були руїни, навколо яких росли дерева. Як такого будинку, який передбачає можливість нормального проживання людей не існувало, а відтак відсутність спадкової маси, а саме будинку АДРЕСА_2, яка довгі роки не оброблялась і була місцем звалищ та відходів місцевих мешканців, притулком для бомжів та гризунів, ОСОБА_3 побудований повністю новий будинок, з зовсім іншими технічними характеристиками, ніж який би міг належить позивачам у разі його існування. На сьогоднішній час, ОСОБА_3 став жертвою шахраїв, які за неіснуючим рішенням суду зареєстрували за ним побудований будинок, а суди попередніх інстанції "формально" розглядаючи справу, позбавили ОСОБА_3 та його сім`ю права власності на будинок, і за позивачами визнали право власності на майно, що не належало їх батькам і не може належати їм.
У липні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять оскаржені рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказують, що позивачами, як спадкоємцями за законом, вжито усіх передбачених законом заходів для прийняття спадщини, але у встановленому законом порядку вони спадщину отримати не мають можливості, судом першої інстанції з яким погодився апеляційний суд визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, та матері ОСОБА_6, право власності по Ѕ частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 95,25 кв. м та житловою 52,68 кв. м, а тому первісні позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від З0 листопада 2016 року по справі № 205/8250/16,. на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірний будинок, в дійсності не ухвалювалось, а відтак неіснуюче рішення суду не може бути підставою для визнання права власності на майно. ОСОБА_3 не мав права подавати приватному нотаріусу заяву про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а нотаріус не мала підстав здійснювати реєстрацію на підставі неіснуючого рішення суду, не перевіривши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в Реєстрі електронної копії такого рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).