Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 135/1682/16-ц
провадження № 61-18984св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державне підприємство "Сетам" Міністерства юстиції України,
особа, яка подала касаційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрейр Компані",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрейр Компані" та касаційну скаргу ОСОБА_7, яка підписана представником ОСОБА_15, на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С. І., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ДП "Сетам", про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення його з акту опису та звільнення з-під арешту, визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними протоколів проведення торгів, визнання недійсними актів про проведені торги, і з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на: земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж з майстернею № НОМЕР_1, розташований на даній земельній ділянці, за вказаною адресою; земельну ділянку площею 0,0026 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,2261 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0024 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виключити вказане майно з акту опису;
визнати недійсними електронні торги від 05 вересня 2018 року, 06 вересня 2018 року, 17 вересня 2018 року, 10 вересня 2018 року, 20 серпня 2018 року, 28 серпня 2018 року, 02 липня 2018 року, 23 серпня 2018 року, протоколи та акти про їх проведення; протоколи проведення електронних торгів від 05 вересня 2018 року; акт про проведення електронних торгів від 17 січня 2019 року, протоколи проведення електронних торгів від 10 вересня 2018 року та акт проведення електронних торгів від 01 лютого 2019 року.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, не дивлячись на наявність спору щодо нерухомого майна, продав частину нерухомого майна та продовжує його продаж на електронних торгах. Також майно, яке є предметом спору, продовжує умисно відчужуватись третім особам, а тому вона вважає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та виконання рішення суду.
ОСОБА_1 просила:
накласти арешт на:
земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою м. Ладижин СТ "Протон", кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25 червня 2003 року),
гараж з майстерною НОМЕР_1 загальною площею 422,5 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою м. Ладижин СТ "Протон", кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25 червня 2003 року),
земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, що розташована в АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380, що розташована в АДРЕСА_2,
земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382, що розташована в АДРЕСА_2 (державний акт серія ЯИ № 256740 від 30 грудня 2009 року),
гараж № НОМЕР_2 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
забезпечити позов шляхом зупинення продажу наступного арештованого майна:
житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2, загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м.,
земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.
Питання про вжиття заходів забезпечення позову неодноразово розглядалось судами.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього строку розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, під час вирішення клопотань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. З огляду на те, що у даний час рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012 року, яке набрало законної сили 01 серпня 2012 року, не виконано, з метою недопущення зупинення виконання даного судового рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Суд першої інстанції вказав, що після подання 31 липня 2019 заяви про забезпечення позову позивач 09 вересня 2019 подала заяву про збільшення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2, заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С.І., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ДП "Сетам", ТОВ "Фрейр Компані", у якій, крім заявлених позовних вимог просила також визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 09 січня 2019 року про передачу майна в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; скасувати записи про реєстрацію права власності від 10 червня 2019 року та 01 березня 2019 року. Таким чином, на час подання 31 липня 2019 позивачем заяви про забезпечення позову, позов був пред`явлений до ОСОБА_2, заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С.І., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ДП "Сетам". у справі підготовче судове засідання не проводилось, а питання щодо залучення співвідповідачів вирішується виключно за клопотанням позивача. Право на зміну чи збільшення позовних вимог надано позивачу до початку підготовчого судового засідання. Крім того, право на визначення кола відповідачів також надано позивачу. У своїй заяві він самостійно, на власний розсуд, вирішує хто має бути відповідачем. законодавцем визначено особливий порядок вирішення питання щодо забезпечення позову. Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на наступне майно:
земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510600000:07:002:0515;
гараж з майстерною НОМЕР_1 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510600000:07:002:0515;
земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, що розташована в АДРЕСА_2 ;
земельну ділянку площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380, що розташована в АДРЕСА_2 ;
земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382, що розташована в АДРЕСА_3 );
гараж № НОМЕР_2 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .
житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2, загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м;
земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Ладижинського міського суду від 22 листопада 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинений продаж арештованого майна, зазначеного в актах опису та арешту майна від 22 січня 2013 року, від 29 січня 2013 року, від 22 лютого 2013 року. Ухвалою Ладижинського міського суду від 15 лютого 2018 року застосовано заходи зустрічного забезпечення шляхом внесення позивачкою ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі 660 537,02 грн, а ухвалою Гайсинського районного суду від 12 квітня 2018 року було скасовано ухвалу Ладижинського міського суду від 22 листопада 2016 року про забезпечення позову та ухвалу Гайсинського районного суду від 15 лютого 2018 року про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є боржником по виконавчому провадженні № 34351262, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, розпочате за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ладижинського міського суду від 01 червня 2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 155 394,93 євро. В ході виконавчого провадження накладено арешт на майно, яке є предметом спору в даній справі та після скасування забезпечення позову частина майна продана, що підтверджено інформацією, наданою виконавчою службою, а саме: 05 вересня 2018 року ДП "Сетам" було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2 : 1) гаража № НОМЕР_2 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) Земельної ділянки площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382; 06 вересня 2018 року ДП "Сетам" було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2, а саме: 1) гаража з майстерною № НОМЕР_1 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 ) земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:07:002:0515, що розташована м. Ладижин СТ "Протон"; 10 вересня 2018 року ДП "Сетам" було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2, а саме земельної ділянки площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380. За результатами торгів майно було продано, складено відповідні акти про проведені електронні торги, а земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 через відсутність попиту було передано стягувачеві в рахунок погашення боргу. Реалізація житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2, загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м виконавчою службою не здійснювалась у зв`язку з реєстрацією в ньому неповнолітньої дитини ОСОБА_8 . Після реалізації майна державною виконавчою службою ОСОБА_1 неодноразово доповнювала та збільшувала позовні вимоги, намагаючись повернути майну, яке є предметом розгляду справи, статус кво. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. З огляду на фактичні обставини цієї справи, тривалий судовий розгляд (що вже перевищує три роки), факту реалізації майна, яке є предметом розгляду у цій справі, з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Апеляційний суд вказав, що посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні заяви позивача на утруднення виконання рішення у іншій справі, де боржником є відповідач ОСОБА_2, є невиправданим, адже наявність боргів у одного з подружжя жодним чином не може порушувати презумпцію спільності майна подружжя, закріплену в статті 60 СК України та частини третьої статті 368 ЦК України та ставити одного із учасників спільної сумісної власності у гірше становище, ніж перебуває іншій співвласник, адже права учасників спільної сумісної власності щодо володіння, користування та розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, - є рівними (статті 369 ЦК України). Посилання суду першої інстанції на те, що по справі ще не проведено підготовче судове засідання, в якому вирішуватиметься питання про склад осіб і прийняття заяв позивача про збільшення (доповнення) позовних вимог, є неприпустимим, так як по-перше, розгляд питання забезпечення позову вирішується на будь-якій стадії розгляду, а по-друге, призначення і проведення попереднього судового засідання на третій рік розгляду справи в суді є невірним та суперечить принципу верховенства права, положенням процесуального закону: адже не зважаючи на те, що при вчиненні процесуальних дій підлягає до застосування той закон, який діє на момент вчинення процесуальної дії, однак не може бути спроектованим новий процесуальний закон на правовідносини, за захистом яких сторона звернулася ще за дії ЦПК від 18 березня 2004 року та який не передбачав проведення підготовчого судового засідання у справі.
Апеляційний суд, зважаючи на положення статей 374, 376 ЦПК України, зробив висновок про необхідність скасувати ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2019 року як таку, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, необхідних для вирішення питання про забезпечення позову, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення частково: Тому слід накласти арешт на об`єкти нерухомості, які є предметом позову у цій справі та які зазначені в заяві про забезпечення позову. Також, з урахуванням обставин справи, зважаючи на те, що наразі житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій він розташований (кадастровий номер 0510600000:07:002:0379) не реалізовуються у зв`язку з тим, що в будинку зареєстрована неповнолітня дитина, апеляційний суд зробив висновок, що ефективним способом забезпечення позову є накладення арешту і на ці об`єкти нерухомості, а не шляхом зупинення продажу будинку та земельної ділянки, ні якій він розташований.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_10, в якій просив оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 150 ЦПК України забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно можливе лише стосовно майна, що належить відповідачу у справі. В той же час, всі об`єкти, що є предметом заяви про забезпечення позову відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власністю ТОВ "Фрейр Компані", що підтверджується витягом з Державного реєстру, що знаходиться в матеріалах справи та не заперечується позивачем. Всі об`єкти придбані ТОВ "Фрейр Компані" в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Будь-які зобов`язання стосовно вказаних об`єктів з позивачем та відповідачем ОСОБА_2 у ТОВ "Фрейр Компані" відсутні. На момент подачі заяви про забезпечення позову (31 липня 2019 року) ТОВ "Фрейр Компані" будь-якого відношення до справи № 135/1682/16-11 не мало, до участі в справі як відповідач залучено не було. Більше того, проігноровано ту обставину, що заява про збільшення позовних вимог, і якій відповідачем зазначено ТОВ "Фрейр Компані" була подана позивачем 09 вересня 2019 року, а клопотання про залучення ТОВ "Фрейр Компані" співвідповідачем тільки 09 грудня 2019 року. Це свідчить про те, на момент подачі заяви про забезпечення позову між ТОВ "Фрейр Компані" та ОСОБА_1 не існувало спору відповідно до положень цивільного процесуального закону, а тому, була відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Враховуючи ту обставину, що ТОВ "Фрейр Компані" не є відповідачем у даній справі, а заява про забезпечення позову стосується належного йому майна, суд першої інстанції правомірно відмовив у її задоволенні, а рішення про скасування ухвали районного суду прийняте з порушенням норм процесуального права України, а саме, статті 150 ЦПК України.
Вказує, що не відповідає дійсності твердження суду про те, що забезпечення позову не порушує права ОСОБА_7. Відповідно до рішення Ладижинського міського суду від 01 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 155 394,93 Євро. У відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № 34351262 щодо примусового виконання виконавчого листа № 211/447/12, виданого 04 вересня 2012 року Ладижинським міським судом Вінницької області на підставі рішення суду від 01 червня 2012 року. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є боржником іншого відповідача у даній справі ОСОБА_7. На даний час, рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012, яке набрало законної сили 01 серпня 2012 року, не виконано. Єдиним способом виконання судового рішення є примусова реалізація всього належного ОСОБА_2 на праві власності майна в рахунок погашення його зобов`язань перед ОСОБА_7 . Такими належними ОСОБА_2 на праві власності об`єктами залишаються житловий будинок АДРЕСА_2, та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, арешт вищевказаних об`єктів в зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення є зупиненням виконання судового рішення. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову призвело до порушення прав і законних інтересів та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_7.
У лютому 2020 року ТОВ "Фрейр Компані" подало касаційну скаргу в якій просило оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до свого чоловіка ОСОБА_2 про поділ майна подружжя після відкриття виконавчого провадження № 34351262 щодо примусового виконання виконавчого листа № 211/447/12, виданого 04 вересня 2012 року Ладижинським міським судом Вінницької області на підставі рішення цього суду від 01 червня 2012 року. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України). За таких обставин, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення ПРО стягнення боргу. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Відповідно до статті 150 ЦПК України забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно можливе лише стосовно майна, що належить відповідачу у справі. В той же час, об`єкти, що є предметом заяви про забезпечення позову відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрейр Компані", що підтверджується витягом з Державного реєстру, що знаходиться в матеріалах справи та не заперечується позивачем. Всі об`єкти придбані ТОВ "Фрейр Компані" в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Будь-які зобов`язання стосовно вказаних об`єктів з позивачем та відповідачем ОСОБА_2 у ТОВ "Фрейр Компані" відсутні. За таких обставин, в порушення наведених процесуальних норм апеляційний суд, не встановивши чи існує між ТОВ "Фрейр Компані", яке зокрема не є учасником справи, а саме відповідачем, та позивачем спір, не з`ясувавши обсяг позовних вимог заявлених до зазначених у позовній заяві про збільшення позовних вимог відповідачів, дійшов безпідставного та протиправного висновку про необхідність накласти арешт на майно ТОВ "Фрейр Компані". яке навіть не було залучено до участі у справі, порушивши права цього товариства на мирне володіння та розпорядження цим майном. Апеляційний суд проігнорував ту обставину, що заява про збільшення позовних вимог, і якій відповідачем зазначено ТОВ "Фрейр Компані" була подана позивачем 09 вересня 2019 року, а клопотання про залучення ТОВ "Фрейр Компані" співвідповідачем тільки 09 грудня 2019 року.
Вказує, що висновки суду гуртуються на припущеннях, оскільки судом не встановлені причини довготривалого розгляду, зокрема небажання позивача та відповідача ОСОБА_2 ухвалення рішення по суті заявлених вимог, а намір лише зупинити виконання виконавчого листа № 211/447/12, виданого 04 вересня 2012 року Ладижинським міським судом Вінницької області. Крім того, апеляційним судом взагалі не з`ясовувалось та не встановлено кому належить спірне майно, проте накладеного на нього арешт в межах забезпечення позову про поділі майна подружжя. Посилання апеляційного суду на презумпцію права спільної сумісної власності на майно подружжя як на одну з підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не є доречним під час вирішення ним питання про застосування заходів забезпечення позову, оскільки рівність прав подружжя на спірне майно встановлюється під час розгляду справи по суті.
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без мін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що жодного виконавчого провадження по виконанню будь-якого судового рішення щодо 1/2 частини нерухомого майна, яке є власністю позивача, як подружжя, або про стягнення коштів з позивача не існує. ТОВ "Фрейр Компані" стало власником майна на яке накладено арешт не при виконанні судового рішення, а шляхом передачі даного майна особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які його придбали на електронних торгах та нібито передали в якості вкладу в статутний капітал ТОВ "Фрейр Компані" єдиним учасником та власником, якого є ОСОБА_13 . Дана обставина врахована судом апеляційної інстанції, адже судом апеляційної інстанції накладено арешт на майно, яке вже продано третім особам, а не стосовно майна боржника ОСОБА_2 відносно якого виконується судове рішення Ладижинського міського суду 2012 року. Суд апеляційної інстанції забезпечив позов не шляхом зупинення виконання рішень Ладижинського міського суду 2012 року, а у відповідності до статті 150 ЦПК України, шляхом накладення арешту на нерухоме майно відносно якого подано позов про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Забезпечення судом позову шляхом накладення арешту на майно, яке на даний час знаходиться у власності ТОВ "Фрейр Компані", не може вважатись зупиненням виконання судового рішення, позаяк відносно товариства, якому передано спірне нерухоме майно, що є предметом спору, будь-яких судових рішень не існує.
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ТОВ "Фрейр Компані", в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.