Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 753/9566/14-ц (753/15296/17)
провадження № 61-253св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство Фармацевтична фірма "Дарниця",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У травні 2014 року Приватне акціонерне товариство Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 161 126, 08 грн, яка складається із заборгованості за договором у сумі 150 801, 38 грн, трьох відсотків річних у сумі 10 324, 70 грн за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 20 травня 2014 року.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року позов ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року в сумі 59 985, 43 грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590, 03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395, 40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 59 985, 43 грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590, 03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395, 40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 59 985, 43 грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590, 03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395, 40 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2014 у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначив про те, що будинок АДРЕСА_1 було побудовано ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" для своїх працівників за кошти останніх. Відповідачами станом на 30 листопада 2000 року було сплачено 12 231,51 грн в рахунок вартості квартири АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу.
08 листопада 2000 року відповідачі сплатили позивачу за тим же призначенням 29 300 грн, виконавши таким чином свої зобов`язання за договором купівлі-продажу від 06 лютого 1997 року.
Не зважаючи на зазначене, ПрАТ Фармацевтична компанія "Дарниця" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Після ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення у цій справі та набрання ним законної сили, а саме 14 серпня 2017 року відповідачам стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі на час розгляду цієї справи. Так, 14 серпня 2017 ОСОБА_5 надала ОСОБА_2 рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, яким було встановлено факт повної сплати у гривнях ОСОБА_5 вартості квартири на виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 18 лютого 1997 року, факт відсутності у договорі встановленого найменування умовної одиниці як еквівалент гривні, факт необґрунтованого посилання позивача на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року. При цьому всі вказані події відносяться і до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами у цій справі.
Крім того, ОСОБА_6 також надала відповідачу рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року, яким були встановлені вищенаведені обставини щодо квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" та ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Також 14 серпня 2017 року ОСОБА_9 надала відповідачу постанову Верховного Суду України у цивільній справі за позовом ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_9, предметом якої є аналогічний договір купівлі-продажу аналогічної квартири в будинку АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням встановлено, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в пункті 4 договору купівлі-продажу квартири зазначено еквівалент її вартості на день укладення договору 21 лютого 1997 року, а не на день платежу.
Оскільки всі договори купівлі-продажу квартир в будинку АДРЕСА_1 за своїм змістом є аналогічними, а встановлені факти по іншим справам є істотними для вирішення цієї справи, ОСОБА_2 просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця".
Також як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилався на науковий висновок члена науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_10 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року, залишеною без змін 10 грудня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, на які заявник посилається, як на підставу для перегляду рішення, не є нововиявленими. Обставини, встановлені рішенням судів у справах, в яких відповідачі не були учасниками, та які стосуються інших договорів купівлі-продажу квартир в будинку АДРЕСА_1, не можуть бути підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленими обставинами. Науковий висновок члена науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_10 також не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки він є доктринальним тлумаченням норм цивільного законодавства України та УРСР, та ним не встановлені обставини, які мають значення для цієї справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що судові рішення, на які ОСОБА_2 посилався у заяві про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами як на підставу для його перегляду, стосуються кожного мешканця будинку АДРЕСА_1, хто придбав квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу з ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця".
Обставини помилкового трактування судами положень договору купівлі-продажу в частині його виконання були невідомі заявникам. Існувало розходження у тексті договору та умовах його виконання при сплаті коштів, що породило судові спори, які існують впродовж двадцяти років. Ця обставина входить до предмету доказування у справі та може вплинути на висновки суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
05 травня 2020 року справа № 753/9566/14-ц (753/15296/17) надійшла до Верховного Суду.
ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що 11 листопада 2020 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалила рішення у справі № 753/11009/19 (753/21770/14), яке є упередженим та не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14-ц.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.