Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 445/1814/15
провадження № 61-21000св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області,
третя особа - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, в якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,17 кв. м
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, ОСОБА_5 .
Спадковим майном є: будинок по АДРЕСА_1, який належав на праві власності ОСОБА_4, а також земельна ділянка площею 0,1 га, на якій розміщений будинок.
Він постійно проживав з батьками та після смерті батька проживає в зазначеному будинку разом зі своїм сином, ОСОБА_2 .
Батько за життя не оформив правовстановлюючі документи на будинок та земельну ділянку, тому він не може оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 16 грудня
2015 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок
з господарськими будівлями та спорудами, збудований у 1968 році, загальною площею 82,17 кв. м, розміщений по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 02 червня
2017 року роз`яснено, що у резолютивній частині рішення від 16 грудня 2015 року суд вирішив визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, збудований в 1968 році, загальною площею 82,17 кв. м, внутрішня площа якого згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду - 74,2 кв. м, який розміщений по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок на АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 (матері позивача), її чоловік за життя на себе правовстановлюючі документи не оформив, що перешкоджає позивачу успадкувати будинок його батьків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_3 2 001,30 грн судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Апеляційний судвиходив з того, що позивач не довів, що він проживав зі спадкодавцем ОСОБА_5 на момент його смерті, а також в матеріалах справи відсутні докази про те, чи звертався позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, або із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції не перевірив, чи збільшилася вартість спірного будинку внаслідок здійснених за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт, відтак, чи набув цей будинок статусу об`єкта права спільної сумісної власності подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права; необґрунтованість і незаконність оскарженого судового рішення; неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; невідповідність висновків суду матеріалам справи, просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду
і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги докази того, що він фактично проживав у спірному будинку, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов, складний депутатом Золочівської міської ради Львівської області, а також надані ним докази про витрати коштів від проданої квартири ОСОБА_3 .
У березні 2020 року ОСОБА_3 подала до суду відзив, у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та
ОСОБА_5
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено актовий запис № 205, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 78.
Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації у 1995 році, будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 червня 1995 року Золочівською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_6 .
Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 04 вересня 1996 року № 547 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,10 га.
Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_3, яка не є стороною
у справі, але вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси, не залучивши її до участі у справі, оскільки зазначала, що спірне майно належить їм з позивачем на праві спільної сумісної власності.