Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 569/13347/18
провадження № 61-11944св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Національний університет водного господарства та природокористування,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого 2019 року
у складі судді Панас О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від
28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету водного господарства та природокористування (далі -НУВГП) про:
скасування наказу НУВГП від 04 липня 2018 року № 454 про звільнення його
з роботи з посади завідувача кафедри "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та припинення з ним контракту від 29 листопада 2013 року № 507;
поновлення на посаді завідувача кафедри "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" відповідно до умов контракту від
29 листопада 2013 року № 507;
зобов`язання відповідача перевести його на посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки";
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 1972 року по 05 липня 2018 року працював у НУВГП і відповідно до контракту від 29 листопада 2013 року № 507 призначений на посаду завідувача кафедри "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" по 28 листопада 2020 року. Наказом від 04 липня 2018 року № 454 його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП України та припинено дію контракту від 29 листопада 2013 року №507.
Звільнення позивач вважає незаконним з тих підстав, що працівник відповідно до вимог частини четвертої статті 36 КЗпП України не може бути звільнений
в результаті реорганізації структурного підрозділу при наявності вакантних посад за його спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, коли кількість штатних посад завідувача кафедри після проведення реорганізації (4 посади) більше кількості завідувачів кафедр на момент реорганізації кафедр (2 завідувачів кафедр).
Позивач вважав, що його посада, освіта, науковий ступінь відповідають вимогам посади завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки". Після ознайомлення з наказом від 2 квітня 2018 року № 299 про попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників йому одночасно запропоновано до проведення конкурсу зайняти вільну посаду виконуючого обов`язків завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки" навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування. Не погоджуючись на переведення на посаду виконуючого обов`язків завідувача кафедри до проведення конкурсу, 05 травня 2018 року він написав заяву про переведення його на посаду завідувача цієї кафедри, оскільки в штатному розписі посади виконуючого обов`язків завідувача кафедри не існує, а конкурс на завідувача кафедри проходив
у 2013 році при укладенні контракту.
Реорганізація п`яти кафедр навчально-наукового інституту водного господарства та природо- облаштування і утворення на їх базі шляхом перетворення чотирьох кафедр не є перетворенням юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України. Аналіз навчальних дисциплін кафедр "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" та "Гідроінформатики" свідчать, що профіль кафедр не змінився. Накази про реорганізацію цих кафедр не видавались.
Профспілковий комітет, розглянувши подання адміністрації НУВГП, не надав згоди на його звільнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
скасовано пункт 1 наказу НУВГП від 04 липня 2018 року № 454 "Про особовий склад" у частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача кафедри "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" та припинення з ним контракту від 29 листопада 2013 року № 507;
поновлено його на цій посаді відповідно до умов зазначеного контракту
з поновленням попередніх умов праці з 05 липня 2018 року;
стягнуто з НУВГП на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 431,70 грн та судові витрати в розмірі 1 409,60 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць за період з 05 липня 2018 року по 05 серпня 2018 року в сумі 11198,52 грн допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції зробив висновок про незаконність звільнення, оскільки відповідачем: не дотримано вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, позивачу не запропоновано всі наявні вакантні посади; не дотримано вимог частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України щодо розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України лише за попередньою згодою профспілкового органу; порушено пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки трудовий договір за ініціативи власника або уповноваженого ним органу, може бути розірваний в разі скорочення чисельності або штату працівників, проте внаслідок реорганізації кафедр навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування скорочення штату не відбулося.
Висновок щодо невиконання відповідачем вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника суд зробив, на підставі того, що відповідачем не надано штатного розпису НУВГП, який є необхідним документом для звільнення працівників у зв`язку
з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності або штату працівників без цього документу провести неможливо.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання НУВГП перевести ОСОБА_1 на посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки", суд виходив із того, що у нього відсутні такі повноваження.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, врахувавши, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту заподіяння йому моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг, наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків, а також наявності чи необхідності його додаткових зусиль для організації свого життя, не зазначив того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові витрати НУВГП компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося за наявності для цього правових підстав і з дотриманням визначеної трудовим законодавством процедури. Він не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що не відбулося скорочення штату внаслідок реорганізації кафедр навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування, оскільки місцевим судом не враховано висновки судових рішень у справі
№ 569/14802/17, а також те, що у зв`язку з реорганізацією змінилась кількість кафедр та розподіл ставок, деякі дисципліни виведені із навчального плану. Зміни в організації виробництва та праці внаслідок реорганізації навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування призвели до ліквідації посади, яку займав позивач.
Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив та не надав відповідної правової оцінки запереченням відповідача, що позивач мав взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади,
а призначити на посаду завідувача кафедри іншої, ніж обіймав позивач, без проведення конкурсу суперечить вимогам статті 55 Закону України "Про вищу освіту", статті 6 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Порядку проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників в Національному університеті водного господарства та природокористування, затвердженого вченою радою НУВГП, щодо заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників.
Вакантні посади, наявні на час попередження про майбутнє вивільнення, відповідач ОСОБА_1 запропонував. Судом не встановлено і позивач
в судовому засіданні не довів, що на цей момент існували інші вакантні посади, які йому не запропоновані.
В рішенні профорганізації відсутнє правове обґрунтування висновку щодо не всіх запропонованих позивачу вакантних посад відповідно до його кваліфікації. Позивач таких обставин не довів і судом такі обставини не встановлені,
а виконувати обов`язки завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки" до проведення конкурсу ОСОБА_1 відмовився.
Аргументи учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права; необґрунтованість рішень і недоведеність відповідачем обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції
в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання перевести його на посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки", стягнення з НУВГП на його користь на відшкодування моральної шкоди
30 000 грн, а також постанову апеляційного суду в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідач, виконуючи рішення суду про поновлення його на роботі лише формально поновив його на посаді завідувача кафедри з виплатою заробітної плати, не вказавши назву кафедри. Тим самим НУВГП своїм наказом від
28 грудня 2017 року не в повному обсязі виконав умови контракту від
29 листопада 2013 року № 507, не поновив попередні умови праці, не в повному обсязі виконав рішення суду в частині поновлення йогона посаді завідувача кафедри, у зв`язку з чим вінне міг приступити до виконання своїх професійних обов`язків в повному обсязі.
Апеляційним судом не досліджено, чи дійсно у відповідача відбулися зміни
в організації виробництва і праці, оскільки в суді першої інстанції відповідач так
і не надав штатного розпису для підтвердження такого факту. Висновок апеляційного суду про законність ліквідації посади, яку займав позивач, не підтверджена фактами і не відповідає дійсності. Зміна назв структурних підрозділів, в тому числі і кафедр, у зв`язку з їх скороченням шляхом об`єднання чи перетворення, не є ні реорганізацією, ні перепрофілюванням, адже НУВГП, як юридична особа, не зазнає злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення чи змін у напрямах основної діяльності.
Висновки апеляційного суду щодо належної пропозиції вакантних посад позивачу є помилковим. Обов`язок пропонувати іншу роботу відповідно до рішення суду від 27 грудня 2017 року роботодавець в повному обсязі не виконав. Так, на час його попереднього звільнення, 31 серпня 2017 року, з п`яти кафедр, які перетворювались у чотири, лише дві кафедри очолювали завідувачі кафедри за діючими трудовими договорами (контактами), які після початку реорганізації продовжувались. Фактично наявні 3 вакантні посади і зменшення кількості кафедр в результаті реорганізації на одну (з п`яти до чотирьох) не вимагало скорочення чисельності завідувачів кафедр. При залишенні на посадах двох діючих завідувачів кафедр залишались ще дві вакантні посади, на які, на думку скаржника, повинен оголошуватись конкурс. Йому ж адміністрацією університету не запропоновано жодної посади завідувача кафедри, вакантної
з моменту попереднього звільнення, 31 серпня 2017 року, до перетворення кафедр у результаті реорганізації. Вакантної посади виконуючого обов`язки завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки", яку йому запропонували в повідомленні про звільнення від 27 квітня 2018 року, не існує. Як свідчить оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад в НУВГП від
26 квітня 2018 року в газеті "Рівне вечірнє" серед вакантних посад наявна вакантна посада "Завідувач кафедри гідротехнічного будівництва та гідравліки", яку повинен займати фахівець відповідної або спорідненої науково-педагогічної спеціальності до профілю кафедри з науковим ступенем і вченим званням, чому він у повному обсязі відповідав. У такому випадку, йому не запропонували вакантну посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки". В цій же газеті опублікована вакантна посада завідувача кафедри "Вищої математики", вимогами до зайняття якої зазначено: фахівець відповідної або спорідненої науково-педагогічної спеціальності до профілю кафедри, науковий ступінь доктора наук, вчене звання. Йому цю посаду також не запропонували. Крім того, кафедра "Водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем" не ліквідована, а реорганізована шляхом перетворення (фактично перейменована) на кафедру "Гідроінформатики" й існувала посада завідувача цієї кафедри.
Апеляційний суд не взяв до уваги вимоги частини четвертої статті 36, частини другої статті 32 КЗпП України, пункту 1.5 Порядку проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників НУВГП та укладення з ними трудових договорів (контрактів), затвердженого вченою радою 29 квітня 2016 року, за змістом якого рекомендовано враховувати, що посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах передбачених законодавством, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.
Він погодився перейти працювати на кафедру "Гідротехнічного будівництва та гідравліки" застереживши в заяві, що зазначене обмеження перейти на вакантну посаду завідувача кафедри на період до проведення конкурсу суперечить чинному законодавству, а саме статті 55 Закону України "Про вищу освіту",
в якій перелічені основні посади науково-педагогічних працівників; Національному класифікатору професій ДК003:2010. Вказані нормативно-правові акти не передбачають посад "виконуючих обов`язки". Тому скаржник не відмовлявся від пропозиції зайняти вакантну посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки", однак роботодавець це проігнорував.
У постанові апеляційного суду містяться перекручування фактів, що привело до невірних тлумачень та висновків, неправильне об`єднання висновків суду першої та апеляційної інстанцій попередньої судової справи №569/14802/17; неточності та викривлення тексту позовної заяви.
ОСОБА_1 також не погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення рішення профорганізації, вважає його таким, що не відповідає дійсності.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо переведення скаржника на посаду завідувача кафедри "Гідротехнічного будівництва та гідравліки", мотивував свою відмову лише тим, що суд не наділений такими повноваженнями, не пославшись при цьому на норми права, які б позбавляли суд можливості задовольнити вказану позовну вимогу.
Незаконними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка згідно із чинним законодавством має бути відшкодована відповідачем.
У серпні 2019 року НУВГП подав до суду відзив, у якому просив постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.