ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Агрикової О.В., Мальченко А.О., Чорногуза М.Г.
від 21.10.2020
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Київська міська рада, 2) Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 92 615 959,11 грн
за участю представників:
від позивача: Павлов Р. В.
від відповідача: Гусейнова-Чекурда Р.З., Деледивка С. Г.
від третьої особи-1: Павлов Р. В.
від третьої особи-2: Павлов Р. В.
прокурор: Кузнецова Ю. В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" про стягнення 92 615 959, 11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" (забудовник) та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке змінило найменування на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 564 від 18.09.2008 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - пайовий внесок), у зв`язку із будівництвом торгівельного-розважального комплексу (площа торгівельного комплексу - 93 460 кв. м., кінотеатрів - 5 000 кв. м., ресторанів - 3.000 кв. м., дитячого розважального центру - 3 000 кв. м., боулінгу - 3 000 кв. м., катка - 1 440 кв. м., спортивно-оздоровчого комплексу - 2 200 кв. м.) з підземним паркінгом загальною площею 78 000 кв. м. на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі м. Києва.
Згідно з пунктом 1.2 договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 від 26.08.2008 становить 97 085,89 тис. грн і підлягає уточненню після затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку. Дані розрахунки є невід`ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що відповідно до "Нормативів..", до сплати належить різниця між розрахунковою сумою пайового внеску та обсягу сплачених інвестором коштів, залучених для реалізації інвестиційних проектів відповідно до розпорядження КМДА № 2442 від 26.12.2003 "Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції".
Відповідно до Інвестиційного договору № 49-13/і/12 від 08.04.2004 з Головним управлінням економіки та інвестицій забудовником перераховані інвестиційні кошти у сумі 9 260,006 тис. грн.
Згідно з пунктом 2.1 договору забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок, з урахуванням пункту 1.3 договору, у сумі 87 825,88 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.
Сторони також в пункті 3.1 договору погодили, що забудовник сплачує пайовий внесок, вказаний у пункті 1.2 цього договору:
- по 10,00 тис. грн (без ПДВ) у строк з вересня 2008 року по березень 2010 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця,
- у сумі 87 635,88 тис. грн (без ПДВ) у строк з квітня 2010 року по серпень 2012 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
В подальшому сторони уклали додаткову угоду №1 від 26.04.2010 року, якою внесли зміни до пункту 1.2 договору та встановили розмір пайового внеску в розмірі 40 303,39 тис. грн.
Крім того, додатковою угодою №1 викладено пункт 3.1. договору в новій редакції та визначено, що забудовник сплачує пайові кошти у сумі 31 121,344 тис. грн (без ПДВ) в термін з січня 2014 року по грудень 2018 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місця, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Окрім цього, сторонами 26.10.2015 укладено додаткову угоду №2, якою встановлено, що з урахуванням пункту 2 цієї угоди несплачена забудовником сума пайового внеску згідно з додатковою угодою №1 від 26.04.2015 до договору пайової участі від 18.09.2008 № 564 станом на 29.09.2015 (дата прийняття постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку рішення) відповідно до розрахунку від 19.10.2015 складає 61 440,12 тис. грн (у т.ч. пайова участь - 59 224,05 тис. грн, пеня - 2 216,07 тис. грн).
Пунктом 4 додаткової угоди № 2 встановлено також, що забудовник зобов`язується сплатити пайову участь у сумі 59 224,05 тис. грн та пеню у сумі 2 216,07 тис. грн в термін до 31.08.2017 включно, але до введення в експлуатацію об`єкту, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Пунктом 7.1 додаткової угоди № 2 визначено, що сума платежу (пайової участі) на момент здійснення забудовником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайової участі, визначеної в пункті 4 цієї угоди, до моменту фактичного виконання зобов`язань по її сплаті.
Крім того, пунктом 7.2 додаткової угоди № 2 передбачено, що забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми пайової участі, зазначеної в п. 4 цієї угоди, за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві 59 224 050 грн 00 коп. пайового внеску, 28 464 826 грн 19 коп. інфляційних втрат, 10 427 930 грн 74 коп. пені.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" на користь Прокуратури міста Києва 628 933 грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті пайового внеску у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої не оспорений відповідачем, яка становить 59 224 050,00 грн. Місцевий господарський суд також встановив, що пеня в сумі 10 427 930, 74 грн є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, втім щодо іншої частини вимоги про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням чинного законодавства України (нарахування здійснено на суму боргу з урахуванням індексу інфляції та з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України). Крім того судом першої інстанції встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивача здійснений з порушенням чинного законодавства України (без врахування дефляції, крім того нараховано інфляційні втрати за період з 01.09.2017 року на суму боргу з урахуванням індексу інфляції), а тому в цій частині задоволено позовні вимоги в розмірі 28 464 826, 19 грн інфляційних втрат.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.10.2020 у справі № 910/2448/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 скасував повністю та залишив позовну заяву Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" про стягнення 92 615 959, 11 грн без розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, при цьому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган, у зв?язку з чим у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави не існує, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/2448/18, у якій просив її скасувати та справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №910/2448/18 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 06.10.2020 у справі № 920/858/18.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з порушенням норм процесуального права, статтей 53, 86, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування зазначеного судового рішення.
Вказав, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, врахував висновки Верховного Суду вибірково, надмірно формалізуючи повноваження прокурора та не враховуючи висновки, які свідчать про наявність у даному випадку підстав для захисту інтересів держави.
Також зазначив, що від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, не було відступлено.
Зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції що прокурором не надано розумного строку Департаменту для реагування на виявлені порушення інтересів держави, оскільки останній був обізнаний про порушення інтересів держави, ще до направлення листа прокурором - 23.02.2018. Департамент встановив факт порушення законодавства та повідомив про таке порушення товариство, надіславши йому претензію від 03.11.2017, однак інших дієвих заходів для захисту інтересів держави, зокрема подання позову до суду, не вжив.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 - без змін.
Вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно врахував викладені правові позиції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та дійшов вірного висновку про відсутність у прокурора повноважень на подання позову у даній справі.
Позивач подав письмові пояснення, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких підтримав доводи прокуратури, викладені в обґрунтування вимог касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, строк на подання яких колегія суддів вважає за можливе продовжити за власною ініціативою суду.
У поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 12.02.2021, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вважає, що прокурор набув право на представництво інтересів держави в особі Департаменту економіки та інвестицій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо наявності підстав для представництва
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в редакції чинній на час звернення з позовом до суду).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).