ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Ліпинського О.В.
від 09 червня 2020 року
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Подобєд І. М., Орєшкіна Е. В., Широбокова Л. П.
від 21 жовтня 2020 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама"
про стягнення заборгованості в розмірі 3 592 566,26 грн
за участю представників:
позивача: Холодов Л. Ю.
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама", в якому з урахуванням останнього поданого до суду 26 грудня 2018 року клопотання про збільшення розміру позовних вимог, яке суд першої інстанції згідно з ухвалою від 26 грудня 2018 року прийняв до розгляду, просило стягнути з відповідача 3 592 566,26 грн, з яких: 2 632 139,73 грн - основний борг, 510 254,17 грн - пеня, 296 616,32 грн - штраф, 92 557,98 грн - інфляційні втрати та 60 998,06 грн - три відсотки річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором поставки плівки для упаковки № 17/02 від 17 лютого 2014 року не в повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого йому позивачем у період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делтана" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама" (Покупець) був укладений договір поставки плівки для упаковки № 17/02 (далі по тексту - договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався виготовити та передати у власність Покупця у визначений строк плівки для упаковки (далі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Виготовлення кожної окремої партії товару, передбаченої договором, оформлюється Специфікацією на підставі заявок Покупця, які є невід`ємними частинами договору. В Специфікаціях сторони погоджують повне найменування товару, кількість, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, строки виготовлення, його параметри (ширину бобін, діаметр бобін, щільність та склад матеріалу, кількість фарб, направлення малюнку при розмотуванні, розміщення дизайнів на циліндрах), ціну за підготовку до друку, адресу місця передачі товару.
За умовами пунктів 3.1. - 3.3. договору ціна за одиницю товару погоджується сторонами та фіксується в кожній Специфікації. Ціна є фіксованою та включає в себе: вартість товару, упаковки і маркування.
Загальна сума договору складається з вартості всіх партій товару, зазначених в специфікаціях.
Вартість підготовки до друку (формних циліндрів) зазначається в специфікаціях та оплачується Покупцем в розмірі 100% вартості підготовки до друку, передбаченої в специфікації на пізніше 30 календарних днів з моменту підписання специфікації.
За змістом пунктів 4.1. - 4.3. договору оплата товару здійснюється в розмірі 100% вартості партії товару, передбаченої відповідною специфікацією, не пізніше 30 календарних днів від дня підписання видаткової накладної (товаротранспортної накладної) про прийняття товару в національній валюті України. Датою оплати вважається день надходження передбаченої суми платежу в банк Постачальника на його розрахунковий рахунок.
На виконання умов договору Постачальник у період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року поставив Покупцю товар на загальну суму 3 499 823,02 грн за такими видатковими накладними:
1) № 1080 від 26 грудня 2017 року на суму 652 551,28 грн,
2) № 54 від 02 лютого 2018 року на суму 58 842,54 грн,
3) № 57 від 06 лютого 2018 року на суму 139 193,70 грн,
4) № 63 від 08 лютого 2018 року на суму 374 880,08 грн,
5) № 82 від 15 лютого 2018 року на суму 223 287,35 грн,
6) № 116 від 05 березня 2018 року на суму 259 934,46 грн,
7) № 143 від 20 березня 2018 року на суму 286 827,48 грн,
8) № 197 від 16 квітня 2018 року на суму 242 568,34 грн,
9) № 203 від 24 квітня 2018 року на суму 732 177,79 грн,
10) № 229 від 18 травня 2018 року на суму 20 203,33 грн.
У липні 2018 Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана") звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама") про стягнення 2 966 163,24 грн заборгованості за договором поставки плівки для упаковки № 17/02, посилаючись на те, що Покупець лише частково оплатив поставлений йому Постачальником товар на суму 533 659,78 грн, а також заявив до стягнення неустойку (пеню і штраф) та інфляційні втрати, посилаючись на те, що відповідач (Покупець) прострочив виконання свого зобов`язання з повної оплати товару.
У подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції позивач до закінчення підготовчого засідання двічі (17 серпня та 05 вересня 2018 року) зменшував заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач після подання позову частково погасив суму боргу, сплативши 320 000,00 грн, а також повернув товар як бракований на суму 14 023,51 грн, з огляду на що позивач остаточно заявив до стягнення 2 632 139,73 грн основного боргу.
Крім того під час розгляду справи судом першої інстанції позивач до закінчення підготовчого засідання двічі (11 жовтня та 26 грудня 2018 року) збільшував заявлені позовні вимоги за рахунок збільшення періоду нарахування сум пені та інфляційних втрат, а також заявивши до стягнення три відсотки річних.
Зазначені заяви позивача про зменшення та збільшення позовних вимог були прийняті Господарським судом Дніпропетровської області до розгляду.
Остаточно вимогами позивача є стягнення з відповідача 3 592 566,26 грн, з яких: 2 632 139,73 грн - основний борг, 510 254,17 грн - пеня, 296 616,32 грн - штраф, 92 557,98 грн - інфляційні втрати та 60 998,06 грн - три відсотки річних.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів наявності у відповідача перед ним заборгованості з оплати поставленого товару за спірними поставками за спірний період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року та відповідно не довів наявності порушеного права при зверненні з позовом у цій справі внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару за договором поставки плівки для упаковки № 17/02 від 17 лютого 2014 року, оскільки не надав доказів наявності у відповідача перед ним заборгованості з оплати товару, поставленого до спірного періоду, тобто не надав доказів на підтвердження початкового сальдо (до спірного періоду) та його оплати відповідачем, не довів на підставі чого частину проведеної відповідачем оплати він відніс в погашення заборгованості, що утворилася до спірного періоду, а не зарахував в рахунок погашення спірної заборгованості. За висновком судів факт відсутності у відповідача перед позивачем заборгованості підтверджується наданим відповідачем звітом по проводкам за даними бухгалтерського обліку Товариства з рахунку № 631, відомості якого збігаються з відомостями, що містяться у наданому позивачем суду акті звірки за період з 01 грудня 2017 року по 25 липня 2018 року.
При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги додані позивачем до апеляційної скарги нові докази по справі, оскільки позивач ці докази до суду першої інстанції не подавав, не навів жодної поважної причини неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від його волі, з огляду на що дійшов висновку про те, що позивач втратив право посилатися на ці нові докази.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник послався на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що судові рішення оскаржуються ним з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права: частину другу статті 74, статті 76, 77, 86, пункти 2, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки плівки для упаковки № 17/2 від 17 лютого 2014 року, оскільки:
- помилково взяли до уваги наданий відповідачем звіт по проводкам за даними бухгалтерського обліку підприємства (роздруківку платежів Товариства по рахунку № 631), не врахували те, що цей доказ не є розрахунковим (платіжним) документом, не міститься усіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством для розрахункових документів, та не може підтверджувати факт оплати товару, цей документ завірений адвокатом відповідача, який не є посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" та не має повноважень вести бухгалтерський облік у цьому товаристві;
- безпідставно не взяли до уваги факт невиконання відповідачем вимоги Господарського суду Дніпропетровської області, викладеної в ухвалі від 11 жовтня 2018 року, щодо проведення сторонами звірки взаємних розрахунків за час виникнення спірних правовідносин з 01 грудня 2017 року, проігнорували факт непідписання відповідачем акту звірки.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи встановили всі обставини, дослідили всі докази, наявні в матеріалах справи, дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем обставин поставки товару до спірного періоду та наявності у відповідача заборгованості з його оплати, ухвалили правильні рішення по суті спору відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів. Також відповідач зазначає про те, що суд апеляційної правильно та обґрунтовано з дотриманням частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України не прийняв від позивача нові докази у справі, що були додані до апеляційної скарги, оскільки позивач ці докази до суду першої інстанції не подавав та не навів жодної поважної причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, що узгоджується з висновком Верховного Суду про застосування цієї норми процесуального права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
Крім того відповідач в заперечення доводів позивача про те, що звіт по проводкам за даними бухгалтерського обліку підприємства є неналежним доказом у справі зазначає про те, що цей звіт може вважатися належним та допустимим доказом у справі в підтвердження оплати відповідачем відповідних сум зобов`язань відповідними платіжними дорученнями та загального розміру зобов`язань в розрізі відповідно контрагента - позивача.
18 лютого 2021 року (до початку призначеного ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2021 року у цій справі судового засідання з розгляду касаційної скарги позивача) на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" надійшла заява про відкладення розгляду справи № 904/3242/18.
Проте Верховний Суд не здійснює розгляд цієї заяви, оскільки ця заява не містить кваліфікованого електронного підпису.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини між сторонами у справі щодо стягнення заборгованості виникли з договору поставки плівки для упаковки № 17/02 від 17 лютого 2014 року, тобто є правовідносинами з поставки товарів.
Зазначений договір поставки недійсними у встановленому законом порядку не визнававсь та в силу вимог статті 204 Цивільного кодексу України його правомірність презюмується.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суди попередніх інстанції встановили, що на виконання своїх зобов`язань за договором Постачальник (позивач) у спірний (визначений позивачем) період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року поставив Покупцю (відповідачу) обумовлений договором та специфікаціями товар на загальну суму 3 499 823,02 грн за такими видатковими накладними: № 1080 від 26 грудня 2017 року на суму 652 551,28 грн, № 54 від 02 лютого 2018 року на суму 58 842,54 грн, № 57 від 06 лютого 2018 року на суму 139 193,70 грн, № 63 від 08 лютого 2018 року на суму 374 880,08 грн, № 82 від 15 лютого 2018 року на суму 223 287,35 грн, № 116 від 05 березня 2018 року на суму 259 934,46 грн, № 143 від 20 березня 2018 року на суму 286 827,48 грн, № 197 від 16 квітня 2018 року на суму 242 568,34 грн, № 203 від 24 квітня 2018 року на суму 732 177,79 грн, № 229 від 18 травня 2018 року на суму 20 203,33 грн.
Факт постачання товару за цими видатковими накладними та на зазначену в них суму підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями цих видаткових накладних та відповідачем не заперечується.
Дослідивши надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач у спірний період (з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року) повернув позивачу частину поставленого у спірний період за зазначеними видатковими накладними товару та здійснив оплату поставленого йому позивачем товару на суму 6 911 890,34 грн, що перевищує вартість поставленого у цей період товару. Також суди встановили, що позивач не надав доказів наявності у відповідача перед ним заборгованості з оплати товару, поставленого до спірного періоду, тобто не надав доказів на підтвердження початкового сальдо (до спірного періоду) та його оплати відповідачем, не довів на підставі чого частину проведеної відповідачем оплати він відніс в погашення заборгованості, що утворилася до спірного періоду, а не зарахував в рахунок погашення спірної заборгованості.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заявленої до стягнення заборгованості.
Однак Верховний Суд вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема такими, що зроблені на підставі недопустимих доказів у справі з огляду на таке.
Як вбачається суди попередніх інстанцій зробили зазначені висновки у справі про здійснення відповідачем оплати поставленого йому позивачем товару у повному обсязі на підставі наданого відповідачем суду звіту по проводкам за даними бухгалтерського обліку (роздруківки платежів ТОВ АКАМА з рахунку 631) та наданого позивачем на вимогу суду акту звірки за період з 01 грудня 2017 року по 25 липня 2018 року (т. 2, а.с 33).
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.