Ухвала
22 лютого 2021 року
м. Київ
провадження № 13-24зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Крет Г. Р. перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року та ухвали Верховного Суду України від 07 жовтня 1999 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року, залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України від 07 жовтня 1999 року, з урахуванням ухвали Запорізького обласного суду від 14 червня 2000 року (про приведення вироку у відповідність до нового кримінального закону) ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заяви № 84210/17 та 23 інших, у тому числіОСОБА_1 ) констатував порушенняст. 3 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод(далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами рішень національних судів. На думку заявника, призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі суперечить статті 28 Конституції України, а констатоване порушення Конвенції є підставою для зміни оскаржених рішень та пом`якшення його покарання до позбавлення волі на строк 15 років. Вважає, що призначення заходу примусу у виді довічного позбавлення волі є неправомірним через відсутність остаточного строку його закінчення.
Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України(далі -КПК) установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною.
Частиною 5ст. 33 КПКпередбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - Великою Палатою.
Статтею 462 КПК регламентовано вимоги до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Згідно з п. 5 ч. 2 зазначеної статті заявник має навести обґрунтування наявності таких обставин.
Проте, ОСОБА_1 у своїй заяві не наводить обґрунтування того, що констатоване ЄСПЛ порушення вплинуло на справедливість засудження та обраного у конкретному провадженні заходу примусу у виді довічного позбавлення волі. Як убачається зі змісту заяви, у ній висловлюється незгода з судовими рішеннями поза зв`язком із позицією ЄСПЛ, яка стосується механізмів не індивідуального, азагального характеру, зокрема запровадження на законодавчому рівні процедур, які у перспективі забезпечували б можливість дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.