Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 263/10353/16-к
провадження № 51-4972км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Анісімова Г. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015050000000699, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Зугрес м. Харцизька Донецької області, раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 січня 2020 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано за недоведеністю їх винуватості.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 липня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 12 грудня 2015 року, приблизно о 08 год, здійснюючи нагляд за автотранспортом, який рухався по автомобільній дорозі Донецьк-Маріуполь у межах населеного пункту Новотроїцьке Донецької області, зупинив автомобілі "MERСEDES-BENZ SPRINTER", д/н НОМЕР_1 та "VOLKSVAGEN CRAFTER", д/нНОМЕР_2, які перевозили вантаж, що належить приватному підприємцю ОСОБА_5, а саме 9 800 кг м`ясних виробів на загальну суму 600 000 грн.
Реалізуючи злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, ОСОБА_1, під приводом перевірки супровідних документів на вантаж, надав ОСОБА_5 вказівку щодо спрямування зазначеного автотранспорту до Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, м. Волноваха, пров. Енергетичний, б. 3.
Факт затримання зазначених автомобілів працівниками Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області внесено до ЄРДР за № 12015050630001891 від 12 грудня 2015 року за ч. 4 ст. 358 КК України, досудове розслідування якого доручено слідчому
СВ Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області ОСОБА_2
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 досягнув згоди ОСОБА_2 на отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання. Побоюючись викриття та бажаючи надати своїм протизаконним діям завуальованої форми, вони вирішили скористатись послугами сторонньої особи - ОСОБА_3, з яким спільно розробили та погодили план, відповідно до якого останній за погодженням із ОСОБА_5 повинен був передати грошові кошти свого рідного брата - приватного підприємця ОСОБА_6, який реалізував м`ясні вироби
ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була повернути оговорену суму
ОСОБА_3 .
Діючи згідно з розробленим плану, 14 грудня 2015 року, приблизно об 11 год, ОСОБА_1 викликав ОСОБА_5 до службового кабінету, який знаходиться у будівлі Волноваського відділу поліції, де поставив їй вимогу про передачу грошових коштів у сумі 200 000 грн за повернення вилученого автотранспорту та м`ясних виробів.
Діючи відповідно до вказівок ОСОБА_1, 16 грудня 2015 року, у денний час, ОСОБА_5 прибула до Волноваського відділу поліції, при цьому за відсутності ОСОБА_1 звернулась до слідчого ОСОБА_2, який провів її до свого службового кабінету. ОСОБА_2, будучи службовою особою, використовуючи своє відповідальне становище, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_6, з метою отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди шляхом вимагання запропонував узгодити передачу раніше оговореної суми грошових коштів із ОСОБА_6 .
Здійснюючи свою злочинну домовленість, згідно з раніше узгодженим планом,
17 грудня 2015 року, у період часу з 13 до 14 год, знаходячись у сел. Калініне Волноваського району Донецької області, ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн, взяті ним у ПП ОСОБА_6, в якості неправомірної вигоди за повернення ОСОБА_5 вилученого автотранспорту та м`ясної продукції. Зазначені грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використали на власні потреби.
У вказаний день, приблизно о 17 год, знаходячись поряд із ТОВ ОРСП ринок "Азовський" за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Купріна, б. 10, ОСОБА_6, діючи в межах досягнутої раніше злочинної домовленості, отримав від
ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 130 000 грн в якості неправомірної вигоди за повернення їй вилученого автотранспорту та м`ясної продукції. Розпорядитись отриманими грошовими коштами не встиг, оскільки одразу після їх одержання був затриманий працівниками УСБ України в Донецької області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який, не зазначивши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про залишення без змін виправдувального вироку місцевого суду.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_5 в повному обсязі та не зазначено, чому саме не взято до уваги матеріали НСРД, що підтверджують її зустріч з ОСОБА_6 . Крім того, посилання на те, що органом досудового розслідування не зазначалося, які саме купюри, їх серії та номери вручалися ОСОБА_5 для передачі ОСОБА_6 у якості неправомірної вигоди, а також відсутність у протоколі обшуку від 18 грудня 2015 року за місцем здійснення ОСОБА_6 підприємницької діяльності даних щодо номіналу вилучених купюр, їх номерів та серії, що унеможливлює їх ідентифікацію, не містять під собою правового підґрунтя. Необґрунтованими є також посилання апеляційного суду щодо незаконності проведення обшуку на ринку ОРСП "Азовський" та в робочому кабінеті ОСОБА_2 , оскільки вказані слідчі дії проведено уповноваженою на те особою, що включена до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні. Незаконним також вважає визнання недопустимими доказами результатів проведення НСРД щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зафіксованих 16 грудня 2015 року, оскільки ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року надано дозвіл на їх проведення з 14 грудня 2015 року.
В запереченнях виправданий ОСОБА_2 та захисник Оснач Л. О., що діє в інтересах виправданого ОСОБА_6, не погоджуючись з касаційною скаргою прокурора, вважають, що відсутні підстави для її задоволення та скасування ухвали апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Від виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та захисника Оснач Л. О. надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 62 Конституції України та положеннями ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції, встановивши, що пред`явлене органом досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виправдав за недоведеністю їх винуватості.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованими та належним чином мотивовані, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
У справі "Барбера, Мессегуо і Джабардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Під час судового розгляду у встановленому законом порядку суд дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення письмові докази, а також показання свідків у судовому засіданні, ні самі по собі, ні у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в одержанні неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, шляхом вимагання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , тобто встановив, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Зі змісту п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за № 1-31/2011 вбачається, що:
- визнаватися допустимими і використовуватись як доказ у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі;
- обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
Здійснення перевірки доказів на їх допустимість, якщо сторона захисту ставить їх під сумнів, є обов`язком суду, з чого випливає й необхідність дослідження дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, рішення про необхідність розсекречування яких, відповідно до ч. 1 ст. 255 КПКУкраїни та п. 5.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року