1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

іменем України


17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 463/4015/18

провадження № 51-3682км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                                            Ковтуновича М. І.,

суддів                                                                                                                      Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,

за участю:

секретаря судового засідання                              Лагоди І. О.,

прокурора                                                                                                      Костюка О. С.,

у режимі відеоконференції:

захисника                                                                                                      Волкуна О. Р.,

засудженого                                                                                              ОСОБА_1,

потерпілого                                                                                                ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу з доповненням захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Волкуна О. Р. на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в кримінальному провадженні № 12018140040001318 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.

Як убачається з вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 травня 2018 року приблизно о 07:00, перебуваючи на АДРЕСА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел проник через вікно в    будинок АДРЕСА_2 та вчинив напад на ОСОБА_2, поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), що полягав у пред`явленні ОСОБА_1 потерпілому категоричної вимоги видати йому гроші, наявні в його помешканні. Після отримання відмови засуджений умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, узяв зі столика ніж та завдав ним ОСОБА_2 проникаючих поранень живота і грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Вимоги і узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі з доповненням захисник Волкун О. Р., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо підзахисного судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що постановлені стосовно ОСОБА_1 судові рішення базуються на припущеннях, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які обґрунтування щодо доведеності його вини. Зазначає, що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, а наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК. Також, на його думку, необхідно було застосувати додаткову кваліфікацію щодо взаємного завдання тілесних ушкоджень у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження не з наміром заволодіти грошима потерпілого, а з метою припинення активності останнього і втечі з будинку, оскільки ОСОБА_2 перешкоджав цьому. За твердженням захисника, умисел його підзахисного був спрямований на таємне викрадення чужого майна, а всі інші обставини свідчили лише про його намір утекти з місця події.

Крім того, захисник вказує, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів, викладених у його апеляційній скарзі. Так, поза увагою цього суду залишилися доводи про оцінку доказів (з точки зору достовірності та допустимості), якими місцевий суд обґрунтував вид вини, мотив і мету вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, строк покарання. Разом з тим сторона захисту подала клопотання про повторне дослідження доказів, яким суд першої інстанції не дав обґрунтованої оцінки щодо їх відповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), однак суд апеляційної інстанції не розглянув поданого клопотання згідно з правилами ч. 3 ст. 404 КПК. Стверджує, що у зв`язку з поданням цього клопотання суд був зобов`язаний повторно дослідити письмові докази та у разі визнання їх допустимими обґрунтувати таку позицію суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Волкун О. Р. та засуджений ОСОБА_1, навівши належні пояснення, підтримали касаційну скаргу захисника, просили її задовольнити.

Прокурор Костюк О. С. та потерпілий ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.


................
Перейти до повного тексту