Постанова
іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 760/26543/17
провадження № 51 - 3600 кмо 20
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Анісімова Г. М., Короля В. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Наставного В. В., Огурецького В. П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кулаківського К. О.,
захисника Крикунова О. В.,
в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Крикунова О. В. на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від
8 липня 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Києві, зареєстрований та проживає
на АДРЕСА_1, раніше судимого, в тому числі:
- 14 червня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання
у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- 18 лютого 2019 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців; 13 березня 2019 року ОСОБА_1 повністю відбув призначене судом покарання за цим вироком;
- 1 квітня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15
ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК.
Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 2 листопада
2017 року приблизно об 11:30, перебуваючи у магазині "Екомаркет" ТОВ "ЕКО", розташованому на вул. Лебедєва - Кумача, 7 у м. Києві, діючи повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці належне ТОВ "ЕКО" майно на загальну суму 600 грн, яке заховав собі під куртку. Після цього ОСОБА_1 намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони вищевказаного магазину.
2 листопада 2017 року приблизно о 16:45 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Продукти - 844" ТОВ "АТБ - маркет", розташованому на вул. Лебедєва - Кумача, 7-В у м. Києві, діючи повторно, таємно викрав належне ТОВ "АТБ -маркет" майно на загальну суму 1000 грн.
21 листопада 2017 року приблизно о 16:10 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Екомаркет" ТОВ "ЕКО", розташованому на вул. Липківського, 25 у м. Києві, діючи повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці належне ТОВ "ЕКО" майно на загальну суму 286 грн, яке заховав собі під куртку. Після чого ОСОБА_1 намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони вищевказаного магазину.
31 грудня 2017 року приблизно о 16:20 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "ЛОТОК" ТОВ "ЛК - ТРАНС", розташованому на вул. Преображенська, 28 у м. Києві, діючи повторно, таємно викрав належне ТОВ "ЛК - ТРАНС" майно на загальну суму 369,8 грн, після чого зник з місця злочину.
Цього ж дня приблизно о 16:30 ОСОБА_1 повернувся до магазину "ЛОТОК" ТОВ "ЛК - ТРАНС", та діючи повторно, таємно викрав належне ТОВ "ЛК - ТРАНС" майно на загальну суму 738,16 грн.
1 січня 2018 року приблизно о 15:00 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "ЛОТОК" ТОВ "ЛК - ТРАНС", розташованому на вул. В. Лобановського, 57 у м. Києві, діючи повторно, таємно викрав належне ТОВ "ЛК - ТРАНС" майно на загальну суму
368,1 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Крикунов О. В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень й особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 раніше був судимий вироками Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та Голосіївського районного суду міста Києва від 1 квітня 2019 року. Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання за злочини, вчинені ним до постановлення попередніх вироків, суд безпідставно не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК та не зарахував частину відбутого засудженим покарання за попередніми вироками. Вказане, на думку захисника, призвело до явної несправедливості призначеного ОСОБА_1 покарання внаслідок суворості. Всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) зазначені доводи захисника не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 грудня 2020 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою захисника було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК, викладеного у постанові колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 листопада 2020 року (справа № 185/7034/19, провадження № 51-2405 км 20), згідно з яким встановлення тієї обставини, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку, стає підставою для призначення покарання за сукупністю злочинів відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробування. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинення менш суворого покарання більш суворим, повне складання, часткове складання. Крім того, вирішення питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК можливе після визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду з наведеним висновком не погодилася, навівши в ухвалі відповідні мотиви.
Разом з тим, окремі питання застосування частин 1, 4 ст. 70 КК були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830 кмо 18 та справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631 кмо 19). Проте висновки об`єднаної палати за результатами розгляду вказаних справ не стосуються саме даного випадку, оскільки у постанові об`єднаної палати по справі № 511/37/16-к висвітлено питання застосування такої конструкції при наявності ст. 71 КК, коли після ухвалення вироку у справі було встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після ухвалення першого вироку, а в постанові по справі № 199/1496/17 - при наявності ст. 75 КК, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду даного кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Крикунов О. В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу захисника.
Прокурор Кулаківський К. О. заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Беручи до уваги те, що захисник не оскаржував судових рішень у частині доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК, вид і розмір призначеного покарання за кожен із цих злочинів та за їх сукупністю, керуючись вимогами ст. 433 КПК, об`єднана палата Верховного Суду не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника щодо безпідставного, на його думку, незастосування судом положень ч. 4 ст. 70 КК при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання, що призвело до невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого через суворість, об`єднана палата Верховного Суду виходить з наступного.