Постанова
іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 727/5768/18
провадження № 51-1328 кмо 19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Анісімова Г. М., Короля В. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Наставного В. В., Огурецького В. П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017260000000215, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, а саме займаючи посаду голови обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного товариства "ЖБТ-75" (далі - ЖБТ), заздалегідь усвідомлюючи те, що ЖБТ не має фінансової спроможності сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чернівців, та водночас розуміючи, що без сплати вказаних коштів об`єкт будівництва, замовником якого є ЖБТ, - багатоквартирний житловий будинок із підземним паркінгом на вул. Рівненській, 12-А в м. Чернівцях, не може бути прийнятим в експлуатацію, 16 вересня 2016 року уклав із Чернівецькою міською радою договір № 774 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців (далі - договір № 774), відповідно до якого ЖБТ зобов`язано було сплатити кошти пайового внеску на розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців у сумі 1 415 817,12 грн.
Того ж дня ОСОБА_1, заздалегідь усвідомлюючи необхідність сплати пайового внеску в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію відповідно до вимог п. 4.2 договору №774, а також розуміючи необхідність зазначення у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І- ІІІ категорії складності (далі - декларація), реквізитів документів, що підтверджують сплату коштів пайової участі, з метою отримання формального номера платіжного доручення, який надалі можна було б зазначити в декларації, сплатив від імені ЖБТ на виконання договору № 774 кошти в сумі 1000 грн.
Згодом ОСОБА_1, зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, всупереч інтересам ЖБТ, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді уникнення витрат на пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців та якнайшвидшої здачі в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, заздалегідь усвідомлюючи, що на виконання договору № 774 ЖБТ сплачено лише 1000 грн, використав підроблений ним офіційний документ, а саме подав до Центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) для подальшої реєстрації в Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради підписану ним особисто та завірену печаткою ЖБТ декларацію, в п. 22 якої зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору № 774 з Чернівецькою міською радою сплачено в повному обсязі, на підтвердження чого було вказано номер платіжного доручення.
20 вересня 2016 року декларацію було зареєстровано в Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради і тим самим прийнято в експлуатацію зазначений багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдав територіальній громаді м. Чернівців істотної шкоди у вигляді недоодержання бюджетом розвитку м. Чернівців коштів пайової участі у розвитку інфраструктури цього міста в сумі 1 414 817,12 грн, що згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК є тяжкими наслідками.
Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК, а саме як службове підроблення, а саме видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, а також умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди громадським інтересам та спричинило тяжкі наслідки.
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1 КК, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) виправдано за недоведеністю, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 листопада 2019 року ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у частині необґрунтованості висновку суду щодо невідповідності ознак офіційного документу-декларації, а також через порушення вимог ст. 419 КПК при розгляді провадження судом апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Дуць 0. П. просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яка полягала в неправильному тлумаченні положень ст. 366 КК і примітки ст. 358 КК, яке суперечить його точному змісту. Внаслідок цього вважає, що місцевим судом, із яким хибно погодився суд апеляційної інстанції, зроблено неправильний висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК. Стверджує, що декларація, яку ОСОБА_1 подав до ЦНАП, є офіційним документом, про що, на його думку, правильно вказала Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не розмежовуючи склади правопорушень, безпідставно визнав правильними висновки місцевого суду про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 366 КК особи, яка внесла неправдиві відомості до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки за ці дії передбачена адміністративна відповідальність за ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 15 липня 2020 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Ухвалу мотивовано тим, що у постанові від 12 листопада 2019 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила про те, що декларація, у підробленні та видачі якої обвинувачувався ОСОБА_1, відповідає ознакам офіційного документа. Така декларація має встановлену Кабінетом Міністрів України форму, посвідчує факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, зокрема факт сплати замовником коштів пайової участі у повному обсязі. Декларація є документом, на підставі якого реєстратор приймає юридично значуще рішення - приймати об`єкт в експлуатацію чи ні. Реєстрація декларації Інспекцією ДАБК є моментом настання правового наслідку, оскільки саме з цього моменту об`єкт будівництва вважається прийнятим в експлуатацію, що у свою чергу є підставою для оформлення права власності на цей об`єкт.
Однак колегія суддів Третьої судової палати вважала за необхідне відступити від указаних висновків, зазначивши, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації не є офіційним документом у розумінні закону України про кримінальну відповідальність. Наведення у ній недостовірних даних тягне юридичну відповідальність на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94-ВР від 14 жовтня 1994 року та/або ст. 96 КУпАП. Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" № 461 від 13 квітня 2011 року, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок), передбачає процедури попередньої та наступної перевірок повноти і правильності заповнення декларації. Зокрема, згідно з п. 18 Порядку орган ДАБК протягом 10 робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, вказаної у ній, до реєстру. Натомість у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог, орган ДАБК повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації (п. 19 Порядку). А в разі виявлення органом ДАБК в декларації недостовірних даних після її реєстрації згідно з п. 22 Порядку існує процедура їх уточнення і внесення відповідних змін до відповідного реєстру, а в деяких випадках це має наслідком скасування реєстрації такої декларації. Таким чином, на думку колегії, сам по собі факт заповнення і подання декларації не спричиняє та не здатне спричинити наслідки правового характеру в розумінні примітки до ст. 358 КК, оскільки її може бути повернуто замовнику, тоді як здатність спричинити наслідки правового характеру для декларації про готовність об`єкта до експлуатації законодавством пов`язується не з фактом її подання в межах відповідної адміністративної процедури, а фактом її реєстрації відповідним органом. Отже, до моменту реєстрації в установленому законом порядку декларація про готовність об`єкта до експлуатації не має всіх ознак офіційного документа в розумінні статей 358 чи 366 КК.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду даного кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Бідашко О. Є., який діє в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо підзахисного - без зміни. Також просить розглянути кримінальне провадження в суді касаційній інстанції за відсутності сторони захисту.
Представник потерпілого Чернівецької міської ради Баланецький О. Д. заявив про можливість розгляду провадження без його участі.
У судовому засіданні прокурор Кулаківський К. О. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Беручи до уваги те, що прокурор не оскаржував вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції у частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364-1 КК, керуючись вимогами ст. 433 КПК, об`єднана палата Верховного Суду не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Разом із тим, надаючи оцінку доводам касаційної скарги прокурора щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з незастосуванням щодо ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 366 КК, об`єднана палата Верховного Суду виходить з наступного.