Постанова
Іменем України
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 333/2852/17
провадження № 51-2540км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Трофимова В.В., подану в інтересах засудженого, на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 березня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бугульма Республіки Татарстан Російської Федерації, жителя м. Запоріжжя,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. На підставі частини 1 статті 71, частини 3 статті 78 КК шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Суд визнав доведеним, що 27 березня 2017 року приблизно о 20:00 у квартирі АДРЕСА_1 ,ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, маючи прямий умисел на заподіяння тілесного ушкодження, вдарив ОСОБА_3 кухонним ножем у праве стегно. Внаслідок колото-різаного поранення з пошкодженням правої стегнової вени та артерії, що призвело до гострої крововтрати, потерпілий помер.
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
4. Сторона захисту наполягає на тому, що покладені в основу обвинувального вироку докази ані окремо, ані в сукупності не доводять умислу засудженого на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і не спростовують версії захисту, що поранення потерпілому було заподіяно випадково у той час, коли засуджений захищався від посягання потерпілого. Захисник вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
5. На думку захисника, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту і ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статті 419 КПК.
6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
7. У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали скаргу.
8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
10. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
12. Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, які є важливими для правової кваліфікації діяння, зокрема, в цій справі такий елемент суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 КК, як зміст та спрямованість умислу винного.
13. Суд зазначає, що сторона захисту в касаційній скарзі не заперечує причетності засудженого до заподіяння потерпілому тілесного ушкодження.
14. Розбіжність між позиціями сторін стосувалася лише суб`єктивної сторони діяння: сторона обвинувачення вважала, що засуджений умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, а сторона захисту - що ушкодження спричинено засудженим необережно.
15. Відповідно до усталеної судової практики умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом та змішаною формою вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та необережністю стосовно настання смерті потерпілого. При цьому винний усвідомлює можливість настання такого наслідку. Суб`єктивна сторона вбивства через необережність характеризується лише необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Таким чином, для спростування версії захисту щодо необережного заподіяння тілесного ушкодження, сторона обвинувачення мала надати докази, які виключають можливість заподіяти ушкодження необережно, і довести, що версія сторони захисту не пояснює всіх встановлених обставин.
16. Сторона обвинувачення надала докази, які стосуються причетності засудженого до заподіяння тілесних ушкоджень, чого він не заперечував. Однак сторона захисту доводила, що всі обставини, встановлені під час судового розгляду, пояснюються також версією сторони захисту, яка ґрунтується на показаннях засудженого.
17. Для перевірки цих показань у ході судового слідства 21 травня 2018 року було проведено слідчий експеримент, під час якого засуджений відтворив, як відбувались події. Як видно з відеозапису слідчої дії, засуджений стверджував, що сидів на стільці, а потерпілий - у кріслі навпроти. Коли потерпілий став розмахувати ножем у його бік, засуджений відскочив, ухватив того двома руками за руку та різким рухом зверху вниз вибив у нього ніж. У цей момент лезо ножа було направлено вниз до ніг потерпілого.
18. За висновком експерта від 06 серпня 2018 року № 259/к при співставленні даних судово-медичної експертизи трупа і даних слідчого експерименту встановлено співпадіння за травматичним предметом, зоною травмування, кількістю травматичних впливів, загальним напрямком занурення клинка. Викладене вказує на можливість утворення тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа потерпілого, за обставин, зазначених підозрюваним під час проведення слідчого експерименту. Допитаний у судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок.