Постанова
іменем України
16 лютого 2021року
м. Київ
справа № 345/3522/18
провадження № 51-4299км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув касаційні скарги прокурора Доскоча М.М., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та ОСОБА_1 -особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у кримінальному провадженні №32017090000000045 щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням щодо ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону України №1101-ІХ "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес" від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №1101-ІХ).
Згідно з ухвали суду, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи одноосібним власником та керівником ПП "Виробничо-комерційна фірма "Промтехінвест", упродовж 2010-2011 років, під час виконання робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха (повені), шляхом відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності неіснуючих господарських операцій, спрямованих на формування безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість, умисно ухилився від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у сумі 477285 грн.
Орган досудового розслідування попередньо кваліфікував такі дії за частиною 1 статті 212 КК, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою товариства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2020 року змінено ухвалу Калуського міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Постановлено вважати кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закритим за відмовою прокурора від державного обвинувачення у зв`язку з декриміналізацією його діяння на підставі пункту 2 частини 2 статті 284 КПК. У решті ухвалу суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що висновки суду про відмову прокурора від обвинувачення та відсутність можливості закриття провадження судом у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене діяння, не відповідають обставинам провадження, а рішення прийнято з порушенням кримінального процесуального закону.
Зокрема, прокурор вважає, що приймаючи рішення на підставі нібито відмови прокурора від обвинувачення, апеляційний суд не взяв до уваги положення статей 340, 341 КПК. Вважає, що натомість судом враховано як форму відмови від обвинувачення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, подане у зв`язку з прийняттям Закону України №1101-IX.
Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд вдався до тлумачення кримінального процесуального закону, згідно з яким вважає, що закриття кримінального провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК можливе лише на стадії досудового розслідування та входить до повноважень виключно слідчого і прокурора.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 стверджує про те, що в судових засіданнях він та його захисник категорично заперечували проти поданого прокурором клопотання щодо закриття кримінального провадження, оскільки його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення немає та будь-яких доказів органом досудового розслідування не надано і відповідно в судовому засіданні вони не досліджувалися.
Крім того, звертається увага на те, що судами першої та апеляційної інстанції у порядку статей 100, 174 КПК не прийнято рішення по речовим доказам та арешту по рахунку, майну.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а касаційна скарга особи, що якої закрито кримінальне провадження, необхідно задовольнити частково на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор змінив пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, що 31 січня 2020 року затверджене заступником прокурора Івано-Франківської області.
За зміненим обвинуваченням ОСОБА_1 обвинувачувався у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 КК (а.п.141 т.2).
10 лютого 2020 року прокурор Доскоч М.М. подав клопотання, в якому просив закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене діяння, а саме відповідно до Закону №1101-IX. Одночасно прокурор просив відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету процесуальні витрати за проведення судово-економічної експертизи (а.п. 149 т. 2).
В судовому засіданні, що відбулося 10 лютого 2020 року, прокурор оголосив письмове клопотання, ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти цього клопотання та вказували про відсутність підстав для порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та неправомірність притягнення останнього до відповідальності (а.п.153 т.2).
Закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону №1101-IX, суд першої інстанції виходив з того, що 25 вересня 2019 року набрав чинності вказаний Закон, за яким змінилося поняття "значного розміру" як ознаки складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 КК, що призвело до часткової декриміналізації.
Вказані висновки мотивовано наступним.
Відповідно до чинної редакції частини 1 статті 212 КК охоплює значний розмір, що у 3000 (три тисячі) і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Вказано, що на час вчинення ОСОБА_1 (2010-2011 роки) інкримінованих йому дій, мінімальна сума ухилення від сплати податків (у значних розмірах) як ознаки злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 КК, повинна була становити не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вважалося, що передбачені частиною першою статті 5 КК підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 року в справі № 591/6379/16-ц).
Змінюючи вказану ухвалу суду першої інстанції та вважаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закритим за відмовою прокурора від державного обвинувачення у зв`язку з декриміналізацією його діяння на підставі пункту 2 частини 2 статті 284 КПК, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що це провадження судом закрито правильно, однак на підставі не тієї процесуальної норми, яка має бути застосована, а саме пункт 2 частини 2 статті 284 КПК, а не пункт 4 частини 1 вказаної норми, що є підставою для зміни ухвали суду лише в цій частині й для часткового задоволення апеляційної скарги.
Зокрема, апеляційний суд не погодився з доводами захисника про те, що суд мав дослідити всі докази і закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу злочину за частиною 1 статті 212 КК, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Вказано на те, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження відповідно до змісту статей 350, 371, 286 КПК має розглядатися невідкладно на любій стадії судового процесу, незважаючи на те, чи досліджені всі докази у справі. Тому доводи апелянта про те, що суд мав дослідити всі докази і закрити провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину позбавлено процесуальної обґрунтованості.