Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 161/16789/19
провадження № 61-2931св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
особи, дії, рішення яких оскаржуються: державні виконавці Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бобик Олена Миколаївна та Ледвовк Віктор Михайлович,
стягувач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Перший ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області).
Скарга обґрунтована тим, що 04 жовтня 2016 року державним виконавцем Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Бобик О. М. неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52532642 щодо боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом від 22 липня 2016 року, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області в справі
№ 161/9471/15, відповідно до якого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2007 року.
Звертала увагу на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана державним виконавцем рекомендованим листом стягувачу та боржнику в установлені законом строки. Оскаржувана постанова винесена
04 жовтня 2016 року, таким чином строк для добровільного виконання виконавчого листа встановлений до 11 жовтня 2016 року, проте заявник була позбавлена можливості добровільно виконати рішення суду.
Крім того, ОСОБА_1 в межах зазначеного вище виконавчого провадження оскаржила дії державного виконавця Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській областіЛедвовка В. М. щодо винесення ним постанови від 17 вересня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, посилаючись на те, що державним виконавцем попередньо не було перевірено наявність у заявника коштів на рахунках та іншого майна, на яке можна було би звернути стягнення, що не відповідає пункту 1 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження".
Заявник також зазначала, що станом на 20 жовтня 2017 року кредитор Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") анулювало заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2007 року, тобто заборгованість була відсутня, проте державний виконавець розпочав виконавчі дії за виконавчим листом.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати дії державних виконавців неправомірними і скасувати постанови від 04 жовтня 2016 року та від 17 вересня 2019 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня
2019 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Бобик О. М. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року та державного виконавця цього ж відділу Ледвовка В. М. з винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 вересня 2019 року за виконавчим листом, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області 22 липня 2016 року в справі № 161/9471/15. Скасовано постанову державного виконавця Першого ВДВС
м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Бобик О. М. про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року на підставі виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 22 липня 2016 року в справі № 161/9471/15. Скасовано постанову державного виконавця Першого ВДВС
м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Ледвовка В. М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 вересня 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 22 липня 2016 року в справі № 161/9471/15.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог спеціального законодавства, державним виконавцем Першого ВДВС
м. Луцька ГТУЮ у Волинській області Бобик О. М копія постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника рекомендованим листом не направлялась. При цьому, при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 вересня
2019 року державним виконавцем цього ж відділу Ледвовком В. М. не встановлено наявність коштів у боржника на рахунках у банках чи інших фінансових установах, наявного в боржника майна, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 вересня2019 року підлягають скасуванню.
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу Першого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській областізадоволено. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні скарги
ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що не направлення виконавцем рекомендованим листом та не отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також апеляційним судом зазначено, що державним виконавцем проводились виконавчі дії з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, направлялись запити до відповідних органів з метою встановлення майнового стану боржника, її доходів, зокрема щодо місця її роботи, наявності нерухомого майна у власності. Оскільки іншого майна та доходів, крім заробітної плати, не було встановлено, то постановою від 17 вересня 2019 року звергнуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 і направлено для виконання за місцем роботи останньої. Посилаючись на наведене, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи заявника в частині протиправності дій державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 17 вересня 2019 року, оскільки ці доводи не підтверджені жодними доказами, натомість спростовані матеріалами виконавчого провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У лютому 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31 липня 2019 року в справі
№ 554/13475/15, зокрема щодо обов`язку державного виконавця пересвідчитися чи отримав боржник копію постанови про відкриття провадження перед вчиненням інших виконавчих дій.
Звертає увагу на те, що через позбавлення заявника можливості виконати рішення суду добровільно, вона вимушена сплачувати виконавчий збір.
Також звертає увагу на те, що перед винесенням постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 17 вересня 2019 року державний виконавець не встановив майновий стан боржника, її доходів, зокрема щодо наявності нерухомого майна у власності та грошових коштів на інших рахунках.
У травні 2020 року Перший ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду про необґрунтованість скарги боржника.
Звертає увагу на те, що державними виконавцями вчиненні всі необхідні дії в межах наданих йому повноважень на виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на кредитним договором.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року, витребувано цивільну справу № 161/16789/19 із Луцького міськрайонного суду Волинської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.